Розділ «2. Геоекономічні сценарії динаміки ресурсів розвитку»

Отже, зростання значення інформаційних цінностей зумовлює зниження значення матеріальних. За екстраполяції очевидних тенденцій нині з'ясовується, що людина переходить на інформаційний тип економічного спілкування із зовнішнім світом та соціумом. Інформаційний простір засвідчує рівень та характер попиту, суспільну цінність трудового внеску індивідів, що переважає цінності господарські, відображаючись у системі соціально-економічних відносин, парадигмі культурного розвитку, самій людині.

Нині актуальною є потреба зміни парадигми розвитку, оскільки індустріальна модель, паливо витратна та енергоємна, зумовила значне підвищення життєвих стандартів найуспішніших країн Заходу в ХГХ та XX ст. Вона закріпила позиції світових лідерів, але сьогодні не адекватна з погляду вимог глобальної конкуренції та розв'язання завдань національного розвитку. Індустріалізм нині констатував соціально-економічну неспроможність, як у XX ст. аграрна або "бананова" спеціалізація. Безперспективність індустріалізму в інформаційну епоху не менш очевидна, ніж аграрність в епоху цінностей індустріального прогресу. На початку III тис. економічний успіх забезпечить контроль нової ціннісної тріади: інформація, людський капітал та фінанси.

Сутність сучасного економіко-технологічного поступу разом з інформатизацією визначають інновації. Вони пов'язані зі створенням нового продукту, впровадженням технологічного процесу або економіко-організаційної методики, які спрямовані на вдосконалення виробництва, покращення якості споживання, рівня життя та виражають науково-технічний прогрес. Інноваціями є власне продукт, результат інноваційної діяльності і конкретне вдосконалення у технологіях, які застосовують у практичній діяльності.

Основну сутнісну ознаку об'єктів соціально-економічних відносин визначає інформаційна насиченість, зокрема у тенденціях розвитку систем виробництва та соціально-економічних відносин.

Становлення інноваційної економіки, інформаційних систем як домінантних сфер і факторів господарського розвитку відбувається за умов значної розвинутості макроекономічного інструментарію регулювання економік, традиційного для XX ст. способу виробництва. Цей спосіб набув офіційного визнання як постіндустріальний, але ще не перетворився на такий, що за сутністю має інформаційну природу, для якого матеріальне начало є функціонально допоміжним. Інноваційна інфраструктура формується поступово, функціонально доповнюючи традиційну та частково замінюючи її.

Інновації забезпечують економічне зростання, відбувається функціональне пов'язування економіки з наукою, причому прогресивне посилення вагомості знань означає, що вони динамізують економічний розвиток. Вплив на зв'язок економіки з наукою здійснюється з допомогою комплексу різноманітних заходів типу науково-технічних та інноваційних проектів, освітніх програм тощо. Такі проекти можуть узгоджуватися як внутрішньо, так і з іншими державними програмами, проектами, фінансовими, інвестиційними та комерційними заходами за ресурсами, суб'єктами реалізації, термінами виконання тощо.

Отже, цілями державної та комерційної політики щодо інновацій є стимулювання ефективності використання наукового, освітнього, інтелектуального, технологічного потенціалу з метою прискорення соціально-економічного розвитку та підвищення рівня життя.

Інформаційно-технологічні ресурси у глобальному конкурентному середовищі

Явища та тенденції глобалізації, інформатизації, НТП, посилення взаємної залежності країн, лібералізації, світової кризи взаємодіють, протидіють, активно видозмінюючи світ, соціально-економічні системи, механізм міжнародного поділу праці. Водночас вони є виявом загальних, або глибинних, причин, стимулів соціально-планетарної еволюції. Відбуваються епохальні зміни цивілізаційно-історичного масштабу, які означають парадигмальні модифікації розвитку.

Урізноманітнення наукового знання, проявів науково-технічного прогресу, зростання кількості інформації, а на рівні соціального життя - диверсифікація видів діяльності, поглиблення різниці між багатими та бідними, суперечності між країнами, прошарками населення, людьми означають, що відбувається процес роздроблення у світі.

Водночас взаємозалежність країн, народів, навіть людей, швидке поширення інформації, збільшення кількості товарів і послуг, пришвидшення процесів обміну, економічних відносин, безпосередність зворотної реакції свідчать про реалізацію глобального синтезу.

Суперечливість тенденцій роздроблення та інтеграції породжує швидкі різноманітні зміни форм соціально-економічної організації, які відповідають чітким закономірностям розвитку системи виробничих сил та продуктивних відносин, інтернаціоналізації та відтворювальних циклів.

Сучасний прогрес технологій, поширення інформаційних моделей у всіх сферах соціального буття в масштабах світової економіки набувають специфічного вигляду та форм. Інформаційні технології докорінно змінюють глобальне конкурентне середовище, радикально впливають на процеси розміщення економічних ресурсів та їх перерозподіл. Спостереження взаємного зв'язку між основними параметрами технологічного розвитку окремих країн, а також характером їх участі в системі міжнародного поділу праці, глобальній конкурентній боротьбі, фактичному розподілі сукупного продукту, що виробляють у світі, дає змогу констатувати, що із функціонального погляду, а також відповідно до інтересів найвпливовіших суб'єктів сучасної світової економіки технологічні переваги стають дієвим інструментом формування механізму диспропорційного розвитку.

Механізми концентрації фінансово-інвестиційних ресурсів та випереджального нагромадження доданої вартості істотно впливають на сектори економіки, розвиток яких характеризується інноваційністю, а також ті, у яких інноваційні сектори домінують. Реальними формами та засобами фінансового перерозподілу є:

1) залучення капіталів до інвестиційно привабливих інноваційних проектів, пов'язаних з інноваційними та технологічно авангардними проектами;

2) нееквівалентний обмін, який може відбуватися при здійсненні експортно-імпортних операцій; він властивий різним соціальним системам, епохам, стадіям економічного розвитку, але за умов інформаційної доби та глобалізації його зумовлюють як об'єктивні, так і цілеспрямовано утворені механізми заниження цін на ресурсномісткі продукти та завищення цін на високотехнологічні товари;

3) концентрація фінансових ресурсів навколо соціальної сфери (освіта, підготовка кадрів, соціальне страхування, охорона здоров'я тощо), розвиток якої супроводжують функціонування та розширення інноваційних секторів економіки;

4) додаткові заходи з обмеження доступу конкурентів до інформаційних масивів, що унеможливлюють або позбавляють ефективності певні види комерційної діяльності;

5) адміністративний перерозподіл владними органами держави, міждержавними структурами інформаційних ресурсів та інших видів ресурсів, які сприяють залученню відповідної інформації; він також є і заходом, до якого вдаються владні інститути у певних країнах, й інструментом геополітики.

Завдяки комерційній ефективності інформаційних ресурсів відбувається швидкий перехід фінансового капіталу від традиційних матеріаломістких виробництв до інноваційно-інформаційних у розвинутих країнах та консервування сировинних і напівфабрикатних, вузькоспеціалізованих виробництв у країнах інформаційної периферії. Така ситуація постає внаслідок виникнення в країнах інформаційної периферії факторних переваг, які є основою відносних переваг при виробництві низько технологічної продукції. Розуміння цих умовних переваг як переваг безумовних - значна небезпека для периферійних країн, оскільки дотримання застарілої логіки позбавить шансів на ефективний розвиток, здобуття сприятливого місця в системі міжнародного поділу праці. Більше того, боротьба за нереальні вигоди рутинної економіки є причиною технологічного, а отже, соціально-економічного відставання, зубожіння і навіть деградації.