Розділ «2. Геоекономічні сценарії динаміки ресурсів розвитку»

На противагу різноманіттю ідейно-ціннісних засад традиційних цивілізацій всесвітня вестернізація, точніше - квазівестернізація (оскільки незахідні народи, споживаючи комерціоналізовані культурні сурогати, не долучаються до зразків культури Заходу), призводить до купьтурно-цивілізаційного нівелювання людства. Руйнуючи традиційне соціокультурне підґрунтя, квазівестернізація насаджує фрагментарні, поверхові стереотипи без урахування національних культур, як на Заході. Тому на соціокультурні принципи незахідних регіонів планети глобалізація здійснює такий руйнівний вплив, як на їхню економіку або екологію. Тільки на Далекому Сході є зразки вдалого оволодіння традиційною східною культурою західними надбаннями завдяки свідомому й вибірковому використанню тих західних досягнень, які можна поєднати з власними традиціями.

Найбільш негативний вплив квазівестернізація чинить на культури країн Латинської Америки і пострадянської Євразії. Пострадянські країни не настільки міцні, щоб ефективно йому протистояти. Деструктивний вплив комерціоналізованої квазівестернізацїї на стан латиноамериканських, африканських і пострадянських країн зростає і завдяки тому, що багато освічених представників схильні вважати себе в культурному плані "майже західними" людьми.

Ініційований Заходом процес глобалізації поставив перед людством глобальні проблеми в економічному, соціальному, політичному, демографічному, екологічному та культурному аспектах. Назріває конкуренція між північноатлантичним і далекосхідним центрами із внутрішнім поділом на Північну Америку, об'єднану Європу та Китай і Японію відповідно. Індія і деякі країни мусульманського Сходу здійснюють синтез традиційних цінностей і західних досягнень самостійно. Складнішу ситуацію переживають держави "чорної" Африки, Латинської Америки і пострадянські держави, що не мають власного ефективного методу розвитку як постіндустріально-інформаційне суспільство.

Отже, основні ресурси планетарного, зокрема геоекономічного, розвитку перебувають у сфері людського капіталу, їх використання гальмує поглиблення протиріч глобалізації, насамперед задоволення особистих інтересів провладними прошарками суспільства.

2.2. Технологічні й інформаційні ресурси розвитку

Інноваційна модель інформаційно-технологічного розвитку як чинник прогресу і глобальної конкурентної боротьби

Масштабні зміни у сфері ресурсоперероблення відбуваються в інформаційно-технологічному напрямі соціально-економічного прогресу. Вони пов'язані зі зростанням потреб людини в нових технологіях та інформації, а також з інформаційно-технологічними можливостями підвищення ефективності виробничої діяльності. Нині інформатизується суспільне та індивідуальне буття людини, дедалі більшого значення набувають інформаційні цінності. Водночас цінності матеріальні, для виробництва яких потрібні прогресивні технології, не лише зберігають своє значення, а навіть зростають. Відбувається зниження спектра матеріальних цінностей порівняно з цінностями інформаційного характеру.

Для розуміння нової ціннісної системи необхідно з'ясувати, що вважати системами матеріальними, а що - системами інформаційними.

Матеріальними ресурсами є речовинні об'єкти та природні явища, енергетичний потенціал як стан матерії, що застосовують у процесах соціально-економічного відтворення. Речовинні об'єкти - це природні матеріали, сировина, а також продукти і засоби виробництва, які використовують у репродуктивних процесах. Еволюція матеріальних ресурсів, які відтворюють, відбулася згідно з тенденцією збільшення інформаційного вмісту знарядь і навіть предметів праці. Ця тенденція розвинулася разом із тенденцією диверсифікації споживчих потреб та видів виробництва.

Інформаційні і технологічні ресурси становлять цінності, пов'язані з певними знаннями, даними, відомостями, етико-естетичними, культурними явищами, які використовують у процесах відтворення та які є основою нематеріального прогресу у відповідних сферах. З'ясування природи духовних цінностей не тільки важливіше за економічну проблематику, а й становить ідеал прогресу людства. Проблемними є співвідношення інформаційного та духовного: людина здатна опановувати і переробляти інформацію у будь-яких формах, що пов'язано з поступом духовним, однак не тотожне йому.

Інформація, з філософського погляду (поняття "технологія" ніби то "поглинається", від нього можна абстрагуватися, оскільки будь-яка технологія має значення тільки тому, що наповнена певним інформаційним вмістом), є особливим видом ресурсів. Нафту, залізну руду, інші корисні копалини видобувають, сировину переробляють, а капітал у грошовій формі - це уособлення інформації юридично-соціального змісту щодо прав власності на певні засоби виробництва. Інформація як предмет і результат виробництва з'являється для економіста нізвідки (виникнення інформації економічна наука може констатувати через трудовитрати), її створює і споживає людина. Інформація- мета прогресу та виробничих циклів, їх потужний прискорювач і необхідна умова.

Паралельно з еволюцією ціннісної системи людства відбувалася зміна функціонального співвідношення між ресурсами матеріальними та інформаційно-духовними. Раннім історико-еволюційним формам відповідали базисна роль матеріального та допоміжна роль інформаційно-духовного. З прогресивним розвитком суспільства, з одного боку, відбулося зростання інформаційно-духовних інтересів (а отже, і об'єктів, носіїв їх задоволення), а з іншого - інформаційного "вмісту" суто матеріальних об'єктів: трактор кращий за плуг, одяг, кулінарні вироби, меблі тощо стали вишуканішими.

Суспільну цінність становить не інформація, що зберігається на певних носіях, а кваліфікація, уміння, таланти людей, їхня "інформованість".

Зміни відбулися щодо концентрації основної ціннісної маси, яка локалізувалася не у сфері матеріального, а у сфері духовно-ментального.

Інформатизація призводить до створення особливого інформаційного поля, стає інструментом і навіть метою прогресу. Вона уособлює зміну моделі відтворення, поступове зростання значення чистих знань, докорінно змінюючи сутність багатьох виробничих, економічних процесів.

Інформаційна епоха суспільного виробництва характеризується зростанням значення інформації як об'єкта економічної цінності порівняно зі значенням матеріальних ціннісних носіїв. Як найбільш відкритий за характером вид ресурсів, він є важливою умовою успішності суб'єкта соціально-економічних відносин.

За інформаційними критеріями визначають якість товару, штрих-коди, інші інструменти стандартизації та контролю якості продукції, описують її споживчі якості та характеристики виготовлення.

Важливою особливістю інформатизації і технологізації виробництва та комерційної маркетингової діяльності за умов капіталізму є те, що поступово сформувалися дві важливі тенденції визначення якості товару: уніфікація продукції, алгоритмізація її виготовлення та персоніфікація виробництва, тобто врахування потреб конкретних груп споживачів товарів і навіть індивідів.

Інформація поступово перетворилася на основний товар, ціннісну компоненту, домінуючу в структурі ціни значної кількості товарів, а також у загальному товарному кошику. Капіталістичний спосіб виробництва доводить до граничного вираження властиві йому коопераційно-технологічні моделі, актуалізуючи складні проблеми, розв'язання яких відбудеться у майбутньому. Констатація початку розв'язання проблем є прерогативою соціологічно-економічної, філософської думки майбутнього. Економіка прогресуватиме, коли в суспільстві майбутнього з'являться нові відносини взаємодії між членами соціуму, нові суперечності між стратами суспільства, нові реалії розподілу благ, прав власності та класових привілеїв здійснювати суспільне управління.

Інформатизація ресурсоспоживання пов'язана з багатьма проблемами соціального розвитку індивідуального, національного, міжнародного та глобального масштабів. Цей зв'язок не однозначний: зниження матеріального вмісту в продукції, оптимізація енерго - та мате ріал ©споживання на основі високих технологій - важливий чинник екологізації репродуктивних механізмів, водночас інформатизація та технологічний поступ зумовлюють небезпеки технотронного віку.