Розділ «Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І РОЛЬ БЮДЖЕТУ ДЕРЖАВИ»

1) ефективність бюджетної політики - її висока результативність, здатність бюджетної системи забезпечити виконання найважливіших функцій держави, реалізацію національних інтересів країни, підтримувати баланс між внутрішніми і зовнішніми її інтересами, зміцнювати фінансову безпеку країни, внутрішній соціальний мир і соціально-економічну політику;

2) у зв'язку з обмеженістю бюджетних ресурсів, їх дефіцитом порівняно зі зростаючими можливостями їх використання під впливом виникнення нових потреб в умовах глобалізації економіки роль бюджетної політики безперервно зростала. Виникли нові макроекономічні теорії бюджетної політики, фінансові технології бюджетного менеджменту, важливою частиною ринкової економіки став фінансовий ринок, поле, предмет бюджетної політики суттєво розширилися. Тому завдання координації і синтезу бюджетних нововведень - збагачення діяльності фінансових інститутів влади з позицій сучасних тенденцій у фінансах виходить на перший план як при формуванні стратегічних, так і при розв' язанні тактичних завдань розвитку українського суспільства;

3) збільшилася кількість фінансових інструментів бюджетної політики, вони стали різноманітнішими. Розвивається фінансовий ринок з широким колом нових фінансових інструментів - ф' ючерсів, опціонів, деривативів тощо;

4) зросла взаємозалежність грошово-кредитної політики, яка формується Центральним банком України, і фіскальної політики Уряду (Мінфін та ін.), що потребує відповідної їх координації. Без обґрунтування кількості грошової маси, забезпечення необхідного оптимального коефіцієнта монетизації не може бути ефективного бюджету. Однак "всепоглинальний" бюджет, неконтрольовані видатки, велика кількість отримувачів бюджетних коштів призводять до порушень грошового обігу, породжують невиправдану емісію й інфляцію. Інший приклад: ставка рефінансування, яка встановлюється центральним банком, залежить від політики запозичень і погашення державного боргу, темпів інфляції, структури видатків бюджету, і насамперед його частки, спрямованої на обслуговування державного боргу;

5) бюджетна політика України як щодо фінансових інструментів, які використовуються, так і особливо щодо забезпечення ефективності функціонування інститутів фінансової влади суттєво відстає від світових стандартів у цій галузі. Водночас рекомендації МВФ у ряді випадків використовуються механічно, без необхідної адаптації до українських умов. Найбільше відставання спостерігається у бюджетному плануванні, використанні бюджету, управлінні внутрішнім і зовнішнім боргом, бюджетним дефіцитом, здійсненні контролю і нагляду за функціонуванням фондового ринку;

6) якість бюджетного менеджменту має бути кращою, він багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи. Про це свідчить відсутність сучасних бюджетних технологій, форм і методів, реального планування і прогнозування бюджету на середньостроковий період і довгострокову перспективу, слабкість кадрової складової бюджетного менеджменту.

Аналізуючи бюджетну політику, її основи, можна виокремити такі критерії:

1) головний - роль бюджету в економіці, його співвідношення з потребами держави, суспільства;

2) другий субстанціональний критерій - базові параметри, які визначають структуру бюджетного механізму, його діючі елементи;

3) третім критерієм є роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку. Тут можливі різні функціонально-теоретичні орієнтири: а) функціональна перевантаженість бюджету аж до прямого фінансування за рахунок бюджету не тільки соціальних видатків, видатків на освіту, охорону здоров' я, культуру та оборону країни, а й більшою мірою видатків на капітальні вкладення в реальний сектор (неокейнсіанський сценарій); б) мінімізація ролі бюджету відповідно до концепції "мінімальної держави". Це означає максимальну приватизацію державної власності, майже повне відсторонення держави від фінансування реального сектору і виробничих капітальних вкладень (неокласичний сценарій); в) частка бюджету у ВВП пов' язана з концепцією ефективної держави та її фінансових інститутів, тобто вона має бути такою, аби забезпечити максимальну оптимізацію виконання державних функцій, ефективне функціонування її найважливіших інститутів, з тим щоб ефективність видатків і ресурсів звести до максимуму (інституціональний сценарій). Отже, особистий добробут українських громадян залежатиме від фінансового добробуту господарства і збалансованості бюджету;

4) грошовий критерій: стійкість гривні і цін як основа стійкості фінансової системи та її важливої ланки - державного бюджету. Як тільки знецінення гривні доходить до критичного рівня, доходи держави перестають бути основою добробуту суспільства, інфляція підриває мотивацію підприємницької і будь-якої іншої діяльності людини. Бюджетні видатки, які обчислюються у знецінених гривнях, настільки "розбухають", що їх неможливо покрити реальними доходами, тому держава змушена вдаватися до емісії.

Водночас слід чітко розуміти, що просте дотримання зазначених критеріїв у бюджетній політиці не забезпечує автоматично розвитку по висхідній лінії. Процес формування і зміни бюджетної політики має складний характер і пов'язаний із багатьма чинниками як внутрішнього, так і зовнішнього впливу.

Фінансова криза 2008-2011 рр. показала, що управління економікою з орієнтацією на три-п'ять індикаторів (темпи інфляції, бюджетний дефіцит, грошова маса М2, курс гривні, золотовалютний резерв) виявилося недостатнім, щоб забезпечити її стійкість. Більше того, ці показники часто створюють ілюзію поступового одужання економіки. Це обумовлено, по-перше, відсутністю реально-орієнтованої системи індикаторів. Недооцінювалась роль таких індикаторів, як внутрішній і зовнішній борг, їх структура, обсяг неплатежів, їх відношення до ВВП, частка імпорту в товарообігу (окремих галузей) у розмірі до 70 %, що перевищує розумні межі (25-30 %). По-друге, у попередні роки під час формування бюджетної політики не враховувалися такі показники, як фондовіддача, продуктивність праці, капіталомісткість, зайнятість. По-третє, у системі індикаторів перевага віддавалася темпам інфляції (хоча і тут реальний її показник майже ніколи не збігався з прогнозованим), тоді як роль курсу гривні, стан золотовалютних ресурсів недооцінювалися. Вважалося, що зниження темпів інфляції, стримування зростання М2 вже саме по собі здатне забезпечити прийнятну динаміку курсу гривні, захистити реальний сектор і населення від його можливого обвалу. Практика показала, що курс гривні є більш синтетичним і складним індикатором, ніж темпи інфляції, залежить від більшої кількості чинників, надто чутливих до політичної ситуації, поведінки інвесторів, довіри до уряду, банківської системи.

При оцінюванні основного змісту і результатів бюджетної політики України початку ХХІ ст. звертає на себе увагу суперечливість і некомплексність фінансових перетворень, а це свідчить про те, що процес створення нової фінансової системи ще не завершився. На початку ХХІ ст. різко змінилися внутрішні й зовнішні умови соціально-економічного розвитку України, насамперед пов'язані з наслідками світової фінансової кризи. Нові політична й інституціональна системи не встигали опрацьовувати зростаючі інформаційні потоки і не завжди приймалися адекватні рішення щодо складних фінансово-економічних проблем, нових глобалізаційних викликів.

Центром бюджетної політики є питання зміцнення бюджетної дисципліни, передусім збільшення надходження податків, регулярна виплата заробітної плати працівникам бюджетної сфери, що позитивно впливає на весь ланцюжок платежів у народному господарстві. Велика увага в цих умовах повинна приділятися збалансованості бюджету, а також грошово-кредитній політиці центрального банку України, зокрема у сфері валютного регулювання і формування грошової пропозиції. Важливою є і роль Мінфіну, особливо щодо управління державним боргом і бюджетним дефіцитом. Проте стабілізація фінансового становища країни ще має нестійкий характер, зумовлений недостатньою увагою держави до інвестиційної сфери, що підриває дохідну базу бюджету в перспективі. Науковий аналіз основних тенденцій сучасної бюджетної політики й нерозв'язаних проблем і завдань дає змогу виділити такі стратегічні лінії майбутньої бюджетної політики.

1. Світовий досвід показує, що найвища ефективність використання державних фінансів досягається в разі забезпечення єдності цілей бюджетної політики і завдань розвитку економіки, удосконалення політичної системи, підвищення матеріального добробуту громадян, їхнього духовного рівня. Без забезпечення економічного зростання неможливо розв'язати жодне скільки-небудь важливе завдання бюджетної політики.

2. Бюджетна політика уряду матиме позитивний вплив на інші сфери економіки (ринки праці, зовнішня торгівля та ін.) за умови дотримання внутрішньої схеми взаємозв'язку, упорядкованості фінансових інструментів, їх тісної взаємодії з грошово-кредитними інструментами. Без розуміння цього і без покращення фінансового регулювання у ХХІ ст. частішими можуть бути фінансові кризи, що порушить функціонування і товарних ринків, ударить по стабілізації демократичної системи.

3. В умовах поступової інтеграції фінансової системи України в світовий фінансовий простір важлива роль належить бюджетній політиці, яка має забезпечити національні інтереси України у формуванні економічної політики за допомогою впровадження нових бюджетних технологій, використання сучасних знань у галузі державних фінансів, бюджетного менеджменту. Основним стратегічним завданням бюджетної політики має стати зміцнення фінансового потенціалу держави. Однією з передумов реалізації цього завдання є зміцнення і стабілізація грошової одиниці, підвищення довіри до фінансових, банківських і кредитних інститутів. За слабкої, нестійкої гривні розв'язати завдання відновлення єдиного управління грошовою масою неможливо. Для зміцнення гривні і підкріплення її відповідними золотовалютними резервами необхідно розробити національну програму розширення експорту продукції з відповідними бюджетними, податковими і кредитними інструментами його підтримки.

4. Стратегічним завданням бюджетної політики України на найближчі 15-20 років залишається забезпечення збалансованості бюджету. Проте методи її досягнення мають суттєво змінитися. Головне - забезпечити високу якість розроблення бюджету, через бюджетно-податкові інструменти сприяти розширенню випуску тих товарів і послуг, які дадуть найбільші доходи і поліпшать структуру виробництва.

5. Ефективність бюджетної політики визначається не тільки стійкістю доходів, стабільністю надходження податків, а й злагодженою системою виконання бюджету. Для України й досі залишається актуальним налагодження ефективної казначейської системи, удосконалення фінансового контролю, роботи податкових органів.