природа знає краще (природа знає краще, що робити, а люди мають вирішувати, як краще зробити).
Про загальний зв'язок речей і явищ у природі та суспільстві. ("Усе пов'язане з усім".) З управлінського погляду, у системі утворюються екологічні мережі взаємозв'язку. Природа і суспільство перебувають в єдиній мережі системних взаємодій. Відповідно до принципу еволюції всі динамічні системи безповоротно розвиваються від простого до складного, водночас збільшуючи кількість і різноманітність зв'язків. При цьому підтримується певне співвідношення між консервативними й прогресивними елементами системи (спадковість і мінливість; види, що визначають тип спільноти, і конкуруючі з ними види; консервативні й радикальні сили в суспільстві тощо).
Наведемо кілька важливих для розвитку системи наслідків загально системного зв'язку:закон великих чисел, що є сукупною дією великої кількості випадкових чинників, приводить, за деяких загальних умов, до результату, майже незалежного від випадку, тобто такого, що має системний характер. Міріади бактерій у фунті, воді, рослинах і тваринах створюють особливе, відносно стабільне мікробіологічне середовище, яке потрібне для нормального існування всього живого. Незважаючи на випадковий характер попиту і пропозицій, в умовах вільного ринку формуються відносно постійний товарообіг і ціноутворення;
за зовнішнього впливу, який виводить систему зі стану сталої рівноваги, ця рівновага зміщується в напрямі, коли ефект такого впливу зменшується. На біологічному рівні він реалізується у вигляді здатності екологічних систем до авторегулювання (принцип де
Шательє);
будь-яка часткова зміна в системі неминуче приводить до розвитку ланцюгових реакцій, шо спрямовані на нейтралізацію заподіяної зміни або формування нових взаємозв'язків;
будь-яка система функціонує з найбільшою ефективністю в деяких характерних для неї просторово-добових межах (закон оптимальності);
будь-які системні зміни в природі прямо або опосередковано впливають на людину, суспільство.
Закон збереження маси речовин. ("Усе має кудись діватися".) Цей закон є водночас однією з важливих вимог раціонального природокористування. На відміну від суспільного виробництва і побуту людини жива природа в цілому майже безвідходна: у неї немає таких, скажімо, речовин, як сміття. Діяльність людини призвела до змін хімічного середовиша на поверхні планети, до виникнення незвичайних для поверхні землі, води і повітря високих концентрацій елементів стійких синтетичних сполук, які є нейтральними щодо хімізації живих організмів (змінилася, до речі, навіть "формула" води).
Екологічна інтерпретація закону збереження має два постулати:
будь-яка природна або суспільна система може розвиватися тільки за рахунок використання матеріально-енергетичних і інформаційних можливостей навколишнього середовиша (закон розвитку системи за рахунок навколишнього середовища);
у будь-якому господарському циклі відходи й супровідні ефекти є неусувними, вони можуть лише переводитися з однієї форми в іншу або ж перемішуватися в просторі, а їхня дія може розтягуватися в часі (закон неусувності відходів або побічного впливу виробництва, який виключає принципову можливість безвідходного виробництва і споживання в сучасному суспільстві).
Ціна розвитку. ("Ніщо не дається задарма".) В екологічному контексті за цим твердженням прихована думка про якісну спрямованість еволюції систем (будь-яке нове придбання в еволюції системи обов'язково супроводжується втратою якоїсь частини минулого набутку і виникненням нових, ще складніших проблем).
Отже: великі системи еволюціонують тільки в одному напрямі — від простого до складного; інволюцію-регрес можна віднести лише до окремих частин або до окремих періодів розвитку системи (закон необоротності еволюції);
зі зростанням складнощів організації систем темпи еволюції зростають (правило прискорення еволюції, що має відношення як до еволюції органічного світу, так і до історії людства, розвитку техніки).
Критерії еволюційного відбору. ("Природа знає краще".) Люди створили багато речей, яких не було в природі. Технічний прогрес сягнув справді фантастичних висот. Але його побічним продуктом стали людська самовпевненість і зарозумілість. Щоправда, за винахідливістю використання законів природи, оригінальністю, досконалістю і красою конструктивних рішень (а це — за економічністю й ефективністю) здоровий глузд людини, яка врешті-решт має дивовижні технічні системи, програє здоровій мудрості Природи: технічні системи людини значно поступаються біологічним системам (наприклад, біоніка як молода наука про застосування принципів дії
живих систем і біологічних процесів для вирішення інженерних проблем).
Перевага живого повною мірою стосується екологічних систем.
Головний критерій еволюційного добору — це здатність знайти свою екологічну нішу, вписатися в глобальний біотичний кругообіг, підвищити його ефективність, виключити "мертві зони" в мережі природних взаємозв'язків.
Людська індустріальна цивілізація надто поквапливо і грубо порушує замкненість біотичного кругообігу в глобальному масштабі, шо не може минутися безкарно. У цій критичній ситуації слід знаходити компроміси і виробляти умови прийняття їх. Це одне з призначень системи екологічного управління.
Проблеми системної гармонізації
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія розвитку системи "природа—суспільство"“ на сторінці 3. Приємного читання.
