відновлення неможливими.
Закон єдності "організм—середовище". Між живими організмами і навколишнім середовищем існують тісні взаємовідносини, взаємозалежність і взаємовплив, які зумовлюють їхню діалектичну єдність.
Закон зворотного зв'язку взаємодії "людина—біосфера" (П. Дансеро). Будь-яка зміна в природному середовищі, що спонукалася господарською діяльністю людини, "повертається" і має небажані наслідки, які негативно впливають на життєдіяльність
людини, суспільства.
Закон оборотності біосфери (П. Дансеро). Біосфера після припинення впливу на неї компонентів атропогенних чинників обов'язково має зберегти (відновити) свою екологічну рівновагу й усталеність (стійкість).
Закон зниження енергетичної ефективності природокористування. З часом на одиницю отриманої з природних об'єктів корисної продукції витрачається все більша кількість енергії. Закон послідовності проходження фаз розвитку. Фази розвитку природної системи можуть проходити лише в еволюційно та функціонально закріпленому, історично, еволюційно, геохімічно і фізіолого-біохімічно зумовленому порядку, зазвичай від порівняно простого до складного, як правило, без випадання проміжних етапів, але, можливо, з різними темпами проходження.
Закон різночасового розвитку (видозміни) підсистем у великих системах. Системи одного рівня ієрархії (як правило, підсистеми систем більш високої організації) розвиваються здебільшого не строго синхронно (несинхронність рівнів розвитку).
Закон оптимальності. Будь-яка система з найбільшою ефективністю функціонує в деяких характерних для неї просторово-часових межах.
Закон балансу консервативності і мінливості. Будь-яка система, що розвивається, складається з двох рядів структур (підсистем), один із яких зберігає і закріплює її функціональні особливості й будову, а інший — сприяє видозміні і навіть саморуйнуванню системи з утворенням нової функціонально-морфологічної специфіки, як правило, такої, що відповідає оновлюваному середовищу існування системи.
Принцип гальмування розвитку. У період найбільших потенційних темпів розвитку системи виникають максимально гальмувальні ефекти, що можуть бути як помітними, так і прихованими. Закон розвитку системи за рахунок довкілля. Будь-яка система може розвиватися тільки за рахунок використання матеріальноенергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища.
Закон функціонально-системної нерівномірності. Темпи реакції і проходження фаз розвитку системи (у відповідь на дію зовнішніх чинників) закономірно нерівномірні — вони то прискорюються (посилюються), то гальмуються (послаблюються).
Закон внутрішньої динамічної рівноваги. Речовина, енергія, інформація, динамічні властивості окремих природних систем (у тому числі екосистем) та їхні ієрархії взаємопов'язані настільки, що будь-які зміни одного з цих показників викликають супутні функціонально-структурні кількісні і якісні зміни, які зберігають загальну суму речовинно-енергетичних, інформаційних і динамічних властивостей систем, де ці зміни відбуваються, або їх ієрархій.
Правило прискореного історичного розвитку. Чим швидше змінюється середовище життя людини під впливом антропогенних чинників та умов ведення господарства, тим швидше, за принципом зворотного зв'язку, відбуваються зміни в соціально-екологічних характеристиках людини, економічному й технічному розвитку суспільства (знак процесу може бути як від'ємним, так і позиї] тивним).
Правило соціально-екологічної рівноваги. Суспільство розвивається доти, доки здатне зберігати рівновагу між своїм тиском на середовище і відновленням останнього.
Правило обмеженості ресурсів. ("На всіх не вистачить".) У природі діє правило максимального "тиску життя": організми розмножуються з інтенсивністю, яка забезпечує максимально можливу їх кількість. Значне збільшення чисельності й маси одного виду ор-
ганізмів у глобальному масштабі може відбуватися тільки за рахунок зменшення чисельності й маси інших організмів.
Аксіоми-афоризми Б. Коммонера завершують неповний, але найсуттєвіший перелік загальносистемних закономірностей розвитку системи "людина—природа" та узагальнювальних правил поведінки людини на шляху гармонізації цього розвитку:
усе пов'язане з усім;
усе має кудись діватися;
ніщо не дається задарма;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія розвитку системи "природа—суспільство"“ на сторінці 2. Приємного читання.
