ВОДОЗАТРИМАННЯ – заходи, що здійснюються на водозборах, – лісонасадження, терасування схилів, снігозатримка, поперечна оранка – з метою зменшення поверхневого стоку, збільшення просочування води в грунт і зниження схилової ерозії грунтів. В. надає великі переваги для розвитку сільського господарства.
ВОДОЙМА – постійне, або тимчасове скупчення безстічних чи з уповільненим стоком вод у природі (озера, струмки, річки) або штучних (водосховища, ставки тощо) пониженнях рельєфу.
ВОДОЙМИ ДИСТРОФНІ – неглибокі внутрішні водойми (прісноводні екосистеми) з темно-коричневим забарвленням води, збагачені гуміновими кислотами, що зв'язують і роблять нерухомими мінеральні речовини. Донні відклади тут повністю не мінералізуються, що є причиною утворення і нагромадження торфу. Це, як правило, невеликі лісові озера в зоні мішаних і хвойних лісів.
ВОДОЙМИ ЕВТРОФНІ – внутрішні водойми (прісноводні екосистеми), багаті на поживні для рослин речовини. Вода малопрозора. Відмерлі рослини нагромаджуються у вигляді потужних відкладів органічної маси, мінералізація яких нерідко відбувається з участю анаеробів. Кисень у воді поширений дифузно. Колообіг мінеральних речовин загальмований і неповний. В.е. багаті на рибу, яка витримує нестачу кисню (короп та ін.).
ВОДОЙМИ ОЛІГОТРОФНІ – внутрішні водойми (прісноводні екосистеми), бідні на мінеральні речовини. Глибокі, з твердим дном і прозорою водою. Водяна рослинність добре розвинута, а мертва органічна речовина у воді і на дні мінералізується з участю аеробної мікрофлори. Завдяки цьому тут підтримується повний колообіг речовин. В.о. багаті на лососеві, форель, окунь, щуки.
ВОДОНОСНІСТЬ РІЧОК – кількість води, яку приносять річки за будь-який проміжок часу (декаду, місяць) в порівнянні із середнім значенням за багато років.
ВОДООБМІН (ГЛОБАЛЬНИЙ) – процес випаровування води з поверхні океану і суші, перенесення водяних парів; їх конденсація з опадів, усіх видів стоків, що в результаті приводить до повернення води в океан.
ВОДООЧИЩЕННЯ – комплекс технологічних процесів, спрямованих на очищення води, що надходить у водопровідну мережу з природних джерел. Під час В. з води вилучаються сторонні домішки (в т.ч. мікроорганізми), що досягається мех., фіз., хім. і біол. методами.
ВОДОПРОВІД – комплекс обладнань для транспортування води по трубах. Розрізняють технічний В. і комунальний В.
ВОДОСПОЖИВАННЯ – споживання води із водного об'єкта або із систем водопостачання. Розрізняють поворотне В. – з поверненням зібраної води у водні об'єкти, і безповоротне В. – з використанням її на фільтрацію, випаровування.
ВОДОСХОВИЩЕ – водойма з практично стоячою водою, як правило значних розмірів, штучно створена в руслі річки або в пониженні земної поверхні шляхом будівництва греблі, перемички, виймання грунту тощо. В. має важливе значення з погляду охорони ресурсів водних: удається досягти раціонального водокористування, регулювати річковий стік. До негативних явищ належить знижена здатність В. до самоочищення порівняно з проточними водами. В. сприяє заболочуванню й засоленню грунтів унаслідок піднімання грунтових вод.
ВОДЯНІ РОСЛИНИ – рослини, що населяють водойми (ріки, озера, моря, океани), прикріплені до дна або вільноплаваючі. Особливість екологічних умов призвела до утворення ознак, спільних для багатьох із них: великі тонкі листки, видовжені стебла, слаборозвинута коренева система. Листки часто гетерофільні: нижні, що у воді, розсічені на дрібні частини, верхні – цілі; підводні листки без продихів. Запилення у більшості відбувається над водою за допомогою комах, вітру, води. Насіння пристосоване для розповсюдження водою, птахами, рибою. В.р. відіграють значну роль у самоочищенні водойм, хоч іноді й самі можуть бути шкідливими при значному розростанні їх у водоймах, особливо у водосховищах.
ВОДЯНІ ТВАРИНИ – тварини, що живуть у воді. Поділяють на дві основні групи: морських і прісноводних. За місцем проживання розрізняють планктонні (живуть у товщі води й пасивно переміщуються), нектонні (живуть у товщі води й активно пересуваються), бентосні (живуть у Грунті або на ньому), плейстонні (пов'язані з поверхневою плівкою води).
ВОЛОГОЄМНІСТЬ ҐРУНТУ – здатність його утримувати воду. Розрізняють багато форм В.г.: польову, загальну, капілярну, найменшу, повну, граничну.
ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ РОСЛИН – 1) відношення наявного в ґрунті запасу продуктивної вологи до запасу її при
нормальній вологоємності грунту; 2) відношення наявного в ґрунті запасу продуктивної вологи до запасу оптимального для даної фази розвитку сільськогосподарської культури.
ВОЛОГООБІГ ҐРУНТОВИЙ – сукупність всіх процесів надходження вологи в ґрунт і її виходу з ґрунту (випаровування, інфільтрація і т.п.).
ВОЛОГІСТЬ ҐРУНТУ – вміст вологи в фрунті в твердому, рідкому та газоподібному станах. Розрізняють абсолютну В.г. (кількість вологи в ґрунті, що виражена у відсотках до її ваги) і відносну В.г., що відображає ступінь насиченості грунту водою, що визначається за формулою: Wвідн, = Wa6c × 100/Wпол, де Wпол – польова вологоємність ґрунту. Кількість води в ґрунті часто виражається в міліметрах водного стовпа, що зручно для порівняння з кількістю випадаючих опадів.
ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ – вміст водяної пари в повітрі: одна із найсуттєвіших характеристик погоди і клімату. Характеризується рядом величин: абсолютною і відносною вологістю, дефіцитом вологості, відношенням суміші (маси водяної пари до маси сухої пари в тому ж об'ємі).
ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИЙ – вплив, зумовлений технічною і господарською діяльністю людини на довкілля та його ресурси шляхом неконтрольованої зміни складу й режиму.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК ТЕРМІНІВ“ на сторінці 9. Приємного читання.
