БІОЛОГІЧНИЙ ФІЛЬТР, біофільтр – споруда для біологічного очищення стічних вод, де стоки проходять через товщу фільтрувального матеріалу, покритого активною мікробіологічною плівкою, або через ділянку штучного угруповання рослин-очищувачів (напр., очерету).
БІОМ – 1) сукупність біоценозів, видів рослин і тварин однієї природної зони, характеризується певним типом структури угруповань, що є відбитком комплексу адаптації видів до умов середовища. Схожі біоми об'єднуються в типи. Термін вживається головним чином у зарубіжній екологічній літературі; 2) увесь зональний тип рослинності з властивою йому фауною.
БІОМАСА – виражена в одиницях маси або енергії кількість речовини живих організмів (популяцій, видів, групи видів, окремих живих компонентів екосистем, угруповань в цілому), що припадає на одиницю площі або об'єму (напр., г/м2 або г/м3). Визначається для сирого або сухого стану. Кількість та інтенсивність її збільшення характеризують біологічну продуктивність виду, угруповання або екосистеми. Вивчення закономірностей географічного розподілу і продукування Б. має велике значення для розв'язання питань раціонального використання біологічної продуктивності й охорони біосфери Землі.
БІОНТ – окремо взятий організм (індивід), що в ході еволюції пристосувався до певного середовища (біотопу). Розрізняють ценобіонти (існують у певному ценозі, угрупованні), аеробіонти (мешканці суходолу й повітря), гідробіонти (води), геобіонти (грунту), паразити (живуть в інших організмах) та деякі ін.
БІООЧИЩЕННЯ, біологічне очищення – вилучення сторонніх або шкідливих агентів за допомогою живих організмів, що сприяють фільтрації чи розкладу їх та відновленню первинних властивостей середовища.
БІОСФЕРА – загальнопланетарна оболонка, склад, будова й енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих організмів на Землі. Б. виникла близько 3,5 млрд, років тому. Включає верхній шар земної кори (грунт та геологічні відклади органічного походження), нижні шари атмосфери (зокрема, всю тропосферу) й гідросферу. Нижня (термічна) межа Б. зумовлена високими температурами глибинних верств земної кори, верхня (промениста) – наявністю короткохвильового ультрафіолетового проміння, від якого живі організми захищені озоновим шаром. Потужність Б. змінюється від 13 км у полярних широтах до 22 км на екваторі. Б. є складною, цілісною, організованою і саморегульованою екологічною системою, в якій під дією живих організмів відбувається акумуляція, трансформація й перерозподіл величезних ресурсів речовини та енергії.
БІОТА – (від грец. biote – життя) – сукупність рослин і тварин на певній території, що склалася історично; система живих організмів, система життя на Землі.
БІОТЕХНОЛОГІЯ (від біо..., гр. techne – вміння, майстерність та logos – учення) – напрям сучасної науки й техніки, головне завдання якого використання фундаментальних біологічних процесів (генетичних, біохімічних, фізіологічних) для створення різних технологій (наприклад, біосинтезу, виробництва ферментів, амінокислот). Кінцева мета Б. – поліпшення умов життя людини: її здоров'я, харчування, довкілля.
БІОТИП – сукупність особин даного виду, однорідна генетично та екологічно.
БІОТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, біосередовище – усі живі організми навколишнього середовища.
БІОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ – внутрішньо властива здатність популяції до збільшення чисельності при стабільному віковому складі і оптимальних умовах середовища.
БІОТИЧНІ ФАКТОРИ – сукупність факторів органічного світу, які впливають на організми через зміну абіотичних факторів, визначаючи умови існування організмів у тій або іншій місцевості.
БІОТОП – ділянка земної поверхні з однотипними умовами середовища, яку займає певне угруповання організмів (біоценоз).
БІОТРОФИ – організми, що живляться біомасою інших організмів. Напр., паразити, хижаки, симбіонти.
БІОФІЛЬТР, біологічний фільтр – споруда для біологічного очищення стічних вод, яка діє за принципом поступового проходження мас, що очищуються, або через товщу фільтруючого матеріалу, вкритого активною мікробіологічною плівкою, або через простір, зайнятий штучно створеним угрупованням організмів-очищувачів, наприклад очеретом.
БІОЦЕНОЗ – стала система разом існуючих на певній ділянці суші або водойми організмів (біоти) і створеного ними біоценотичного середовища.
БІОЦЕНОТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – внутрішнє середовище біоценозу, створене в процесі обміну й колообігу речовин сукупним впливом організмів на зовнішнє середовище (повітря, воду, грунт тощо). Б.с. є невід'ємною частиною біоценозу.
БІОЦЕНОТИП – місцезнаходження біоценозу або фітоценозу, фізичне середовище, в умовах якого знаходиться угруповання.
БІОЦИД – 1) речовина, здатна знищувати все живе; 2) винищування живого на великих територіях (наприклад, у військових цілях).
БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – (водного об'єкта) – звичайне відтворення основних ланок екологічної системи водного об'єкта. До основних ланок відносяться пелагіальні і придонні ракоподібні та риби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК ТЕРМІНІВ“ на сторінці 6. Приємного читання.
