Розділ 3. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації

З метою побудови більш детального глобального екологічного моніторингу планети в рамках спільного узгодження між країнами "вісімки" (Великобританія, Італія, Канада, США, Франція, Германія, Японія, Росія) утворений міжнародний комітет з природно - ресурсних супутників.

Прикладом сучасної програми глобального моніторингу може бути система Environmental Observance System (EOS) в США. Програма розрахована на тривалу перспективу - 15 років, з початком у 1995 р. Вона має міжнауковий характер та працює на основі даних спостережень з трьох супутників, що обслуговуються орбітальною системою. Гігантський об'єм спостережень за допомогою супутників потребує серйозних зусиль з обробки, аналізу, архівації та видачі даних.

Таким чином, задачі моніторингу стану навколишнього середовища у глобальному масштабі виявляються багатокритеріальними. Однією з головних його задач є визначення величини допустимого впливу на Землю, особливо на біосферу Землі. Слід зазначити, що допустимими слід вважати такі впливи, які не приводять до погіршення стану біосфери.

3.3. Державна система моніторингу навколишнього природного середовища

Інформаційна система моніторингу антропогенних змін є складовою частиною системи управління, взаємодії людини з навколишнім середовищем (системи управління станом навколишнього середовища), оскільки інформація про існуючий стан природного середовища і тенденції його зміни повинна бути покладена в основу розробки заходів з охорони природи і враховуватися в процесі планування економічних заходів.

Результати оцінки існуючого і прогнозованого станів біосфери в свою чергу дають можливість уточнити вимоги до системи управління навколишнім середовищем. Це вимагає постійного наукового вдосконалення моніторингу, обґрунтування складу і структури мережі та методів спостереження в його рамках.

На рис.3.1 показане місце моніторингу в системі управління (регулювання) станом навколишнього природного середовища.

На схемі умовно суміщено матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки.

Елемент біосфери з рівнем стану Б, зазнаючи антропогенного впливу А, змінює свій стан (В В'). За допомогою системи моніторингу М можна отримати інформацію про змінений, а в деяких випадках і про початковий стани досліджуваного об'єкту. Проводиться узгодження даних, аналіз та оцінка фактичного і прогнозованого станів. Результати передаються до структури по прийняттю та ухваленню рішень У. На підставі цієї інформації, в залежності від рівня наявних науково-технічних розробок (Н), екологічного ураження елементу біосфери (З) та економічних можливостей (Е), вживаються заходи щодо коригування та обмеження антропогенних впливів на об'єкт (В).

Рис. 3.1.

Місце моніторингу в системі управління станом навколишнього середовища

А - джерело антропогенного впливу; В, В' - елемент біосфери; М - система моніторингу; У - структура прийняття та ухвалення рішень; Н - науково-технічні розробки; З - екологічні ураження елементу біосфери; Е - економічні можливості управлінської структури.

Спостереження за станом навколишнього природного середовища повинні включати спостереження за джерелами і факторами антропогенного впливу.

Державна система моніторингу навколишнього природного середовища в Україн. Характеристика, призначення системи

Об'єкти і суб'єкти державного моніторингу та їхня діяльність

Моніторинг об'єктів навколишнього середовища здійснюють суб'єкти моніторингу (таблиця 3.2) за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів. Фінансуються роботи за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах згідно з чинним законодавством.

Рис. 3.2.

Схема державної системи моніторингу довкілля

Таблиця 3.2

Суб'єкти спостереження моніторингу довкілля в Україні та об'єкти їхніх спостережень