Розділ 13 ТЕХНОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ЦИМ НАВАНТАЖЕННЯМ

Хвилеподібний характер тенденцій смертності в Україні впродовж принаймні найближчих 25 років, значні резерви зменшення рівня смертності в до працездатних і особливо працездатних вікових групах, адаптація населення до нових соціально-економічних умов, подолання тривалої економічної кризи, успіхи в медицині щодо лікування багатьох захворювань дають підстави розраховувати на зниження ймовірності рівня смертності: прискорене зниження — смертності немовлят (до 7,5—8 %) і дітей раннього віку; дуже помірне — жінок 16—60 років (імовірність померти, не доживши до 60 років, для 16-річних дівчат зменшиться до 7—8 %) і населення старше 60 років. Найбільші зміни (як і протягом останніх 50 років) очікуються у смертності чоловіків працездатного віку. Передбачається, що ймовірність померти, не доживши до 60 років, для 16-річних юнаків у 2026 р. становитиме 16—21 % (табл. 13.3). Практично смертність саме цього контингенту визначатиме загальний характер тенденцій смертності та тривалості життя населення України.

Таблиця 13.3. Прогноз основних параметрів режиму смертності населення України

до 2026 р.

За умови бездіяльності держави у сфері економічного забезпечення відтворення населення, браку належного розвитку систем охорони здоров'я, освіти, культури поширюватимуться, особливо серед молоді, наркоманія, алкоголізм, туберкульоз, ВІЛ/СНІД, венеричні та інші інфекційні захворювання. Смертність протягом певного періоду коливатиметься у межах сучасного рівня. За таких умов до 2026 р. Україна неістотно перевищить ті показники тривалості життя населення, яких вже було досягнуто у середині 80-х років.

Слід зазначити, що невисокі показники народжуваності за останні 10—15 років (у деяких випадках дещо нижчі, ніж в Україні) спостерігаються у більшості західноєвропейських країн, але приріст населення у них зберігається за рахунок відносно невисокої смертності. В Україні вона майже в 1,5 рази більша, до того ж немає тенденції до її зниження. Наприклад, у 1965 р. у перерахунку на кожну тисячу населення померло 7,8 осіб; 1970 — 8,8; 1975 — 10,0; 1980 — 11,4; 1985 — 12,1; 1989 — 11,6; 1993 — 14,2; 1995 — 15,4; 1996 — 15,2; 1997 р. — 14,9 осіб. Якщо чисельність населення України в 1993 р. становило майже 52,3 млн осіб, то у 1998 і 2000 р. — відповідно 50,5 і 49,4 млн, тобто цей показник помітно зменшився. На початок 2006 р. чисельність населення України становила 46,9 млн осіб. Такий процес можна вважати складовою загальної сучасної тенденції депопуляції в Європі.

Людський розвиток. Концепція людського розвитку — логічне продовження еволюції двох найпоширеніших доктрин. Сутність першої доктрини полягає в наявності "основних потреб", що забезпечує держава, яка надає громадянам усе необхідне для існування (харчування, освіта, охорона здоров'я тощо). Друга — це доктрина економічного розвитку; головна увага приділяється економічному розвиткові як засобу розширення можливостей отримання вищих доходів.

У людському розвитку ці дві концепції поєднуються та доповнюються важливими компонентами. У центрі людського розвитку перебуває людина, її потреби та розвиток. За концепцією визначається задоволення не тільки її фізичних, а й духовних потреб. Розвиток — це постійне розширення можливостей для задоволення потреб. Але ще важливішою категорією концепції є поняття "вибір". Тобто існування широких можливостей застосування власних здібностей під час вільного вибирання напряму їх реалізації з максимальним заохоченням з боку держави є основною ідеєю людського розвитку, що охоплює всі аспекти співіснування та співпрацю людини й держави.

Концепція людського розвитку була опублікована в 1990 р. у першому звіті Програми розвитку ООН (ПРООН) про людський розвиток; у ній цей термін визначається як розширення вибору для людини. Розширення вибору — процес безмежний, що змінюватиметься з часом. Але на будь-якому етапі розвитку потрібно вибирати: як вести здоровий спосіб життя, як довго жити, здобувати знання та мати доступ до ресурсів. Згідно з цією концепцією фахівцями ПРООН побудовано індекс людського розвитку, що дає змогу визначити місце країни у світі за рівнем людського розвитку та окремими його складовими.

В основу розробки регіонального показника людського розвитку, окрім загальної концепції, покладено концепцію людського розвитку України. В українському звіті ПРООН про людський розвиток за 1995 р. розроблено стратегію людського розвитку, яка має чотири основні аспекти; можливість, справедливість, зайнятість, навколишнє середовище.

Із прийняттям стратегії людського розвитку в Україні та її опублікуванням у першій національній доповіді про людський розвиток у 1995 р. відбулися певні зміни в соціально-економічному житті країни. На жаль, можна констатувати, що жоден із чотирьох аспектів стратегії не був повністю реалізований, їх реалізацію оцінюють за допомогою аналізу економічних показників, що характеризують певний елемент стратегії та їх зміни в часі. Реалізацію аспектів людського розвитку та їх регіональну диференціацію в Україні доцільно оцінювати за такими основними блоками:

— демографічний розвиток;

— розвиток ринку праці;

— матеріальний добробут;

— умови життя;

— охорона здоров'я;

— рівень освіти населення;

— соціальне середовище;

— фінансування людського розвитку;

— екологічна ситуація.

Збільшення складових Індексу людського розвитку порівняно з методикою ПРООН зумовлене потребою врахування варіації за такими компонентами людського розвитку, що мають значення саме для окремих регіонів України.