Розділ 13 ТЕХНОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ЦИМ НАВАНТАЖЕННЯМ

Отже, в минулому для людства були характерні високі показники коефіцієнтів народжуваності та смертності (в основному дитячої). Швидке зростання чисельності народонаселення — "демографічний вибух" — почався у зв'язку зі зниженням показника дитячої смертності під час збереження попереднього рівня народжуваності. Нещасні випадки та стихійні лиха не контролюють чисельність населення. Наприклад, у США щорічні втрати від автокатастроф (майже 50 тис.) надолужуються протягом 10 днів. Коли в Індії припливною хвилею змило весь рисовий район, загинуло близько 500 тис. осіб, але природні темпи приросту населення компенсували ці втрати за 30 днів. Навіть регулярна загибель у світі щороку З—6 млн осіб від голоду та неповноцінного харчування є неістотною з демографічного погляду, якщо порівняти ії з глобальним приростом населення, яке становить майже 100 млн осіб, і тому ці втрати компенсуються приблизно за два тижні.

Екологи оцінюють місткість планети у 1—1,5млрд осіб (з огляду на можливості енерго- та водоспоживання тощо). Отже, без регулювання чисельності населення Землі неможливо забезпечити права людей на якісне життя. Тому найближче майбутнє людства — це внутрішня "екологізація" суспільства: технології ресурсозберігання, економія енергії, матеріалів тощо. Людина має регулювати власний популяційний розвиток без страху за себе і своїх нащадків.

13.3.2. Сучасна медико-демографічна ситуація в Україні та причини виникнення демографічної кризи

Населення України, як і будь-якої іншої країни, має свої особливості:

1) воно, з одного боку, через господарську діяльність впливає на стан природного середовища, з іншого — населення зазнає впливу екоситуації, що склалася (у тому числі за його участю). Найбільш безпосередньо населення впливає на природне середовище в населених пунктах — місцях його виробничої та соціальної діяльності;

2) населення — це суспільний організм, що складається з сукупності людей, об'єднаних у межах територій на основі суспільного виробництва та споживання. Унаслідок цих процесів населення тісно взаємодіє з навколишнім середовищем; з економікою населення пов'язане шляхом трудових ресурсів та їх використання, а з природою — за допомогою природокористування, природних умов життя і діяльності людей;

3) населення — центральний компонент географічної системи, стосовно якого може оцінюватися екологічна якість навколишнього середовища. Основним його показником є густота населення, тобто кількість жителів на 1 км2. Для екологічної оцінки потрібні також показники демографічного тиску (навантаження), що створюється усім населенням, яке проживає на певній території (рис. 13.5).

Демографічне навантаження — відношення густоти населення у певному адміністративному районі до загальної густоти населення України. Ці та інші показники використовуються з метою визначення техногенного навантаження на природне середовище. Вплив населення спостерігається за його густоти понад 200 осіб на 1 км2.

Рис. 13.5 Природний рух і густота населення України

Дуже висока і надзвичайно висока концентрація населення в центрі промислових регіонів України, особливо в Донбасі вона становить понад 400 осіб на 1 км2. У його структурі значно переважає міське населення. Сільського населення більше в західних областях України.

Серед основних причин демографічного спаду 90-х років XX ст. в Україні вирізняють такі:

— періодичність, що випливає з попередніх демографічних спадів;

— негативний вплив Чорнобильської аварії на фізичний та моральний стан громадян і суспільства загалом;

— міграція в інші країни та відтік інтелектуального і трудового потенціалів;

— економічний спад, що зумовив зменшення життєвого рівня населення.

Демографи стверджують, що протягом останніх 100 років українське суспільство пережило як мінімум три демографічні кризи. Перша з них сформувалася внаслідок зниження показника народжуваності у зв'язку з Першою світовою війною (це стосується чоловіків та жінок 1917—1918 pp. народження). Друга "порожнина" в демографічній структурі утворилася у 1931—1934 pp., вона є результатом голодомору. Дія цієї кризи була тривалою, і вже через 4 роки знову почалося збільшення чисельності населення. Третю демографічну кризу (1942— 1945 pp.) вчені пояснюють впливом Другої світової війни, наслідки якої відчувалися наприкінці 60-х років XX ст. Усі демографічні кризи в минулому відображаються і продовжуватимуть впливати на статевовікову піраміду протягом XXI і XXII ст.

Щодо Чорнобильської катастрофи, то вона негативно вплинула на здоров'я величезної кількості громадян України, зокрема, декількох мільйонів молодих солдат, рятувальників та громадян, яких тимчасово або назавжди переселяли з ураженої зони.

На сьогодні середня тривалість життя в Україні становить 71 рік (66 років — чоловіки, 75 — жінки). За цим показником Україна займає 52-ге місце серед країн світу. Показник загальної смертності збільшився в усіх областях, особливо у сільськогосподарських, де у структурі населення частина осіб похилого віку вдвічі більша, ніж у містах. Така негативна тенденція зберігається і нині. Значний вплив на демографічну ситуацію здійснюється внаслідок міграційних процесів. Наприклад, протягом 1991—1993 pp. сальдо міграції було позитивним, і це збільшило чисельність населення країни майже на 500 тис. осіб. Із 1994 р . Україна має від'ємне сальдо міграції, і саме в цьому році значення його було максимальним —143 тис. осіб, а протягом наступних чотирьох років воно коливалось у межах від 82 до 131 тис. осіб.

У 1999—2000 pp. ситуація поліпшилася: міграційне скорочення чисельності населення зменшилось удвічі і дорівнювало у 2000 р. 46,6 тис. осіб. Якщо на початку 90-х років міграція до інших країн мала чітко визначений "етнічний" характер, то останнім часом ситуація змінилася: наприклад, серед мігрантів, котрі виїхали до Ізраїлю у 2000 p., 42 % становили українці, 28 — євреї та 23 % — росіяни. Серед тих, хто виїхав до Німеччини, 35 % становили українці, 32 — євреї, 15 — росіяни і лише 10 — німці; до СІЛА: 69 — українці, 13 — росіяни і 10 % — євреї. Причому еміграція населення в країни далекого зарубіжжя пов'язана не тільки з кількісними, а й з якісними втратами населення, тому що до цих країн виїжджають передусім люди в працездатному віці й з високим рівнем освіти.

З початком економічних перетворень і реформування суспільства в Україні спостерігалися істотні зрушення і в соціально-економічній сфері. Наприклад, із 1998 р. з'явилася стійка тенденція до зростання грошових доходів населення, а економічна стабілізація поступово мала відобразитися і на демографічних процесах. За офіційними даними, рівень смертності новонароджених в Україні у 2000 р. був найнижчим за останні 25 років і становив 11,2 випадки на 1000 осіб, що не гірше середньоєвропейського рівня. Найнижчий показник спостерігався у Полтавській, Волинській, Вінницькій, Закарпатській областях та в м. Києві.