Розділ 13 ТЕХНОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ЦИМ НАВАНТАЖЕННЯМ

— просторово-територіальна визначеність сукупності людей.

Дія законів народонаселення впливає на тип зміни поколінь. Відомо два типи зміни поколінь: традиційний (тип швидкої зміни) і сучасний (тип повільної зміни). Перехід від традиційного до сучасного типу зміни поколінь називається демографічним переходом.

Загальною кількісною мірою народонаселення світу, країни, окремих її частин є його чисельність, яка визначається на будь-яку дату, момент часу. Існують категорії наявного і постійного населення. До наявного населення належать особи, котрі в момент перепису перебували на певній території незалежно від місця їх постійного проживання. До постійного населення належать особи, які постійно мешкають на даній території, включаючи тимчасово відсутніх.

Загалом структура населення за статтю і віком залежить від динаміки народжуваності й смертності. Ці зміни у структурі й чисельності населення призводять до того, що незважаючи на обмеженість життя кожної людини, населення продовжує існувати. Такий процес називається відтворенням населення, а системи параметрів, що визначають процес відтворення, — режимом відтворення. У вузькому розумінні відтворення населення — процес постійного оновлення поколінь під впливом взаємодії процесів народжуваності й смертності, який історично, соціально-економічно зумовлений. Є три типи відтворення населення: простий, звужений і поширений. Звужений тип відтворення населення є фактором депопуляції.

Під час переходу до сучасного типу відтворення населення значних змін зазнає його вікова структура: частина молодших вікових груп зменшується, а частина старших — збільшується. Цей феномен називають демографічним старінням. Старіння населення — одна з тих незворотних змін, які пов'язані з переходом до нового типу відтворення населення. Демографічне старіння — об'єктивний, історично зумовлений процес, його наслідки незворотні; єдине, що можна й варто зробити, — усвідомити його неминучість та історичний характер, враховувати це в суспільній практиці, зокрема, під час розробки заходів демографічної політики. Кількісними "мірилами" старості можуть бути такі співвідношення:

— кількості осіб віком понад 60 років та всього населення з розрахунку на 100 осіб;

— кількості осіб віком понад 60 років із розрахунку на 100 дорослих;

— кількості дорослих із розрахунку на одну особу віком понад 60 років;

— кількості дітей із розрахунку на одну особу віком понад 60 років.

Коротко розглянемо історію так званих демографічних революцій людства.

I. Протягом більшої частини історії людства, з часів неолітичної революції і до початку XIX ст., на Землі переважав тип, який прийнято називати традиційним. Для нього характерні такі властивості: 1) висока народжуваність, подібна до фізіологічного рівня (40—45 осіб на 1000 жителів); 2) дуже висока смертність (ЗО—35 осіб на 1000 жителів); 3) низький природний приріст населення. Цей тип пов'язаний з аграрною економікою, докапіталістичними відносинами, орієнтацією на багатодітну сім'ю, в якій діти з раннього віку беруть участь у господарських роботах. У ті часи саме висока смертність була регулятором усього процесу розвитку.

II. Друга демографічна революція відбулася наприкінці ХУШ — на початку XIX ст. у зв'язку з переходом від аграрної до індустріальної економіки, що ознаменувалося промисловими переворотами в країнах Європи. Поступове зменшення показника смертності у міру розвитку охорони здоров'я в цих країнах зумовило помітне збільшення природного приросту населення. Але в усіх інших регіонах світу зберігався традиційний тип.

ІІІ. Третя демографічна революція почалася в середині XX ст. й охопила насамперед економічно розвинуті країни. Саме для її характеристики широко застосовується термін "демографічний вибух".

13.3.1. Демографічний вибух і демографічний перехід

За останні 150 років чисельність населення Землі збільшилася та продовжує зростати феноменальними, вибухоподібними темпами. Наприклад, із найстародавніших історичних епох до початку XIX ст. чисельність народонаселення Землі коливалася близько декількох сотень мільйонів; лише у 1830 р. вона досягла 1 млрд. (за 50 тис. років існування Homo sapiens), але потім ситуація різко змінилася: населення перейшло від стану повільного зростання до епохи вибухоподібного збільшення. Уже до 1930 р., лише через 100 років після досягнення мільярдного рівня, чисельність населення перевищила 2 млрд., а вже ЗО років потому (1960 р.) досягла 3 млрд. і лише через 15 років (1975 p.) — 4 млрд. Потім, через 12 років (1987), чисельність народонаселення Землі збільшилася до 5 млрд. і в 1999 р. становила 6 млрд. осіб (табл. 13.1). Таке зростання продовжується — дорівнює майже 90—100 млн осіб на рік (народжуваність мінус смертність). Цей безмежний темп збільшення населення називається демографічним вибухом.

Таблиця 13.1. Динаміка чисельності населення світу

Бурхливий початок демографічного вибуху спричинив чимало хвилювань політиків, учених, суспільства загалом. Під егідою ООН відбулося дві світові конференції стосовно питання народонаселення: перша — в Римі (1954 p.), друга — в Белграді (1965 р.). У той час багато країн переходили до активної демографічної політики сімейного планування дітонароджень. У 1974 р. у Бухаресті відбулася третя Світова конференція ООН щодо проблеми народонаселення, на якій прийняли світовий план дій у галузі народонаселення. Подальший розвиток цей план отримав на четвертій конференції в Мехіко у 1984 р. Світовий план дій складався з багатьох рекомендацій стосовно зменшення показників народжуваності та смертності; виконання плану сприяло ширшому поширенню демографічної політики. У результаті до кінця 80-х років XX ст. 45 % усіх одружених пар користувалися тими чи іншими засобами планування сім'ї.

Одним із показників середнього рівня життя є валовий національний продукт на одну особу (ВНП), який обчислюється шляхом поділу ВНП країни (тобто загальної вартості реалізованих матеріальних благ і послуг) на чисельність її населення. Реальний економічний розвиток нації з погляду забезпечення людей усім необхідним є різницею між показниками зростання економіки та населення. Наприклад, якщо порівнювати США та бідну африканську країну Кенію (економіка зростає на 2,5 % на рік), то у Штатах, де темпи приросту населення 0,7 %, реальне економічне зростання становитиме майже 1,8 % на рік, а у Кенії, де населення щороку збільшується на 4 %, економіка відстає від його приросту.

Отже, шостий мільярд населення Землі з'явився майже за 10 років. У середньому в 90-х роках XX ст. щосекунди народжувалося 5 дітей. Експерти зазначають кілька найголовніших обставин сучасного демографічного вибуху:

1) найвищі показники щорічного збільшення населення "забезпечують" найбідніші країни світу;