Розділ 13 ТЕХНОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ЦИМ НАВАНТАЖЕННЯМ

Бідність населення. На сьогодні переважна більшість науковців визначає бідність як неможливість підтримувати спосіб життя, найпоширеніший у конкретному суспільстві в певний час. Вивчення сутності бідності як складного соціально-економічного явища потребує комплексного оцінювання із застосуванням системи різних методів та підходів. При цьому використання показників доходів нині є недоречним, оскільки вони не відображають реальний рівень добробуту населення. Наприклад, дані обстеження умов життя населення у 1999— 2000 рр., за матеріалами Державного комітету статистики України, свідчать про перевищення витрат над доходами в середньому в 1,5 рази. Отже, хоча витрати опосередковано характеризують фактичне споживання, вони точніше визначають реальний рівень добробуту і можуть використовуватися як доходи.

Регіональний аналіз свідчить про значну диференціацію в рівнях бідності по областях у зв'язку з браком прямого зв'язку між значенням показника і територією проживання. Наприклад, найвищі рівні бідності спостерігаються в різних за географічним положенням регіонах країни: Миколаївській (44,9 %), Луганській. (35,5 %), Чернівецькій (34,6 %), Волинській (33,6 %) та Вінницькій (32,0 %) областях і м. Севастополі (35,1 %). Найблагополучнішими за показником рівня бідності вважаються м. Київ (11,5 %), Одеська (20,0 %), Харківська (21,2%), Закарпатська (22,0%) та Кіровоградська (22,5%) області.

У процесі побудови карти за принципом рівних значень інтервалів показника рівня бідності виявлено таку закономірність: до першої групи (з найнижчим рівнем) належить лише м. Київ, а до останньої (з найвищим рівнем) — Миколаївська область. При цьому розмах варіації становив 126 % до середнього значення по Україні, що свідчить про різку диференціацію показника рівня бідності по областях.

Здоров'я населення. Сучасна медицина, як правило, орієнтується на негативні показники в оцінюванні здоров'я окремих людей і всього населення, що суперечить стратегічній меті охорони здоров'я — профілактиці захворювань. Профілактична спрямованість передбачає попередження захворювань, поліпшення здоров'я людей. Це потребує поступового відходу від негативних показників і переходу до оцінювання суспільного здоров'я за допомогою системи позитивних показників. Суспільне здоров'я — це така інтегральна властивість усієї сукупності індивідуальних рівнів здоров'я членів суспільства, що характеризує ймовірність досягнення ними максимального рівня здоров'я і творчої активності протягом максимально можливої тривалості життя, а також життєздатність усього суспільства в умовах соціально-економічного й екологічного розвитку.

Зазначені позитивні показники здоров'я мають лише теоретичну значущість, оскільки їх не можна застосовувати на практиці у зв'язку з браком кількісних даних. Тому в найближчому майбутньому з метою характеристики суспільного здоров'я користуватимуться негативними показниками (захворюваність, смертність, інвалідність тощо), які відображають лише умовну негативну властивість, стан здоров'я "від зворотного" і розраховуються за певний період (частіше за рік) стосовно певної кількості населення (як правило, на 100 тис. осіб).

Захворюваність населення можна вважати найчутливішим показником, що характеризує вплив середовища на людину. При цьому первинна захворюваність визначається на основі лише вперше зареєстрованих випадків хвороби протягом року, а під час загальної (хворобливість, розповсюдженість) враховуються всі хворі, виявлені на момент обліку. Статистичні показники захворюваності не зажди достовірні та порівняльні. Показники смертності, навпаки, вважаються точнішими, вони ґрунтуються на випадках смерті кожної окремої особи, що обов'язково реєструються, причому за єдиною міжнародною класифікацією.

Серед негативних показників нездоров'я населення вирізняються такі, поширення яких певним чином залежить від стану навколишнього середовища. Ці захворювання називаються екологозалежними; за характером вияву їх поділяють на випадкові та невипадкові. За ступенем залежності від якості навколишнього середовища серед невипадкових екологозалежних захворювань вирізняють такі види:

— індикаторна патологія, що характеризує високий ступінь залежності здоров'я від якості навколишнього середовища (профзахворювання, онкологічні захворювання, вроджена патологія, генетичні дефекти, алергії, токсикози, ендемічні захворювання тощо);

— екологічно залежна патологія, що визначає середню залежність від якості навколишнього середовища (загальна та дитяча смертність, хронічний бронхіт і пневмонія в дітей, загострення основних захворювань серцево-судинної та дихальної систем та ін.);

— помірний ступінь залежності від якості навколишнього середовища (патологія вагітності, захворювання, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, хронічний бронхіт і пневмонія в дорослих, основні захворювання серцево-судинної системи тощо).

Для випадкової патології властиві інші причини. Навколишнє середовище може мати характеристики, які власне не патогенні для людини, але під час взаємодії з ними у людини збільшується потенційна небезпека захворіти. До випадкової патології належать травматизм, природно-вогнищеві й інші інфекційні захворювання, коли людина випадково контактує зі збудниками хвороб, внаслідок чого вона хворіє. Зв'язки між випадковими хворобами, за винятком травматизму, і навколишнім середовищем рухоміші, легше піддаються зовнішньому впливу, тому рівень захворювань населення можна зменшити дуже помітно і швидко.

Нині в структурі захворюваності населення України переважають хвороби органів дихання, системи кровообігу, нервової системи, органів чуття і травлення. Це в основному хронічні, довготривалі хвороби. За допомогою експерименту синтетично оцінити стан суспільного здоров'я населення можна на основі комплексу показників, які всебічно і безпосередньо характеризують здоров'я населення:

— загальні медичні показники (росповсюдженість хвороб, захворюваність, смертність, інвалідність, у тому числі загальна та дитяча);

— психічні порушення (поширеність психічних порушень і захворювань нервової системи та розладу органів чуття тощо);

— спадкові розлади (вроджені аномалії, очікувана тривалість життя та ін.);

— соціальні показники (демографічне навантаження, природний рух населення, рівень соціальної завантаженості, рівень медичного обслуговування, джерела існування тощо);

— показники стану екоситуації, включаючи співвідношення техногенного навантаження і стійкості до нього природного середовища.

Інтегровані показники можуть розраховуватися стосовно всього населення і для різних вікових груп зокрема. При цьому екологічна залежність здоров'я останніх визначається за часткою відповідних показників у загальному індексі здоров'я (рис. 13.7). За допомогою ймовірнісних величин (у'), що уніфікують усі показники здоров'я, для областей України розраховуються узагальнені індекси здоров'я (у):

Наприклад, для Вінницької області характерний індекс здоров'я 47 %, а для Херсонської — 53 %, що пояснюється таким чином: у Вінницькій області у населення зареєстровано 47 % максимально можливого рівня здоров'я (від 100 %), а в Херсонській — 53 %, тобто здоров'я населення першої області нижче, ніж у другій на 6 %. Індекси здоров'я зображено на карті величиною колової картодіаграми в межах областей України, а структура цих індексів — її сегментами (медичні, психічні, спадкові, соціальні й екологічні показники). Очевидної переваги зазначених показників на карті не спостерігається. Загалом в Україні вони мають по 20 %. У світі простежується дещо інша закономірність: експерти ВООЗ встановили, що здоров'я людини на 50—52 % залежить від способу життя, на 20—22 — від спадкових виявів, на 7—12 — від служби охорони здоров'я, на 18—20 % — від економічних умов.

У територіальному аспекті найбільші індекси здоров'я (56%) властиві для жителів західних і південних областей України, найменші (40 %) — для промислового Придніпров'я та Донбасу, тобто для тих регіонів, які характеризуються складною екоситуацією, пониженими індексами здоров'я. Цей фактор становить від 23 до 34 % сумарного індексу здоров'я населення.