Розділ 7 ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ

Люди завжди використовували воду з водойм, а з виникненням поливного землеробства (IX—X ст. до н. е.), а потім і промисловості (XV—XVI ст.) об'єм цієї (використовуваної) води різко збільшився. Перші місцеві заходи з охорони вод здійснювалися ще в І ст. до н. е. у Римській імперії. На сьогодні у зв'язку з браком енергійної охорони вод людство може зазнати "водного голоду" внаслідок якісного виснаження — забруднення водних ресурсів.

Світовий океан — це безперервна водна оболонка земної кулі. 3510 млн км2 поверхні Землі 361 млн км2 (70,8 %) припадає на океани і моря та 149 млн км2 (29,2 %) — на сушу. Розподіл суші та водного простору на поверхні земної кулі дуже нерівномірний. У північній півкулі на океани припадає 60,7 %, у південній — 80,9 %. Найбільшим за площею є Тихий океан (178 684 тис. км2, максимальна глибина — 11 034 м), найменшим — Північний Льодовитий (14 750 тис. км2, максимальна глибина — 5449 м). Значення Світового океану важко переоцінити, оскільки він виконує такі найважливіші функції:

— середовище твірну, що визначається його роллю у формуванні клімату та газового складу атмосфери, а також у здійсненні кругообігів мінеральних речовин;

— промислову. Необхідно зазначити, що прибуток від рибальства та морського промислу перевищує 55 млрд дол. США щороку;

— сировинну та енергетичну. Морські запаси лише нафти й газу становлять від половини до 2/3 їх світових запасів. Окрім того, на поверхні дна океану знайдено великі скупчення залізомарганцевих конкрецій — полімінеральних руд, в яких вміст окремих елементів значно перевищує їх запаси у родовищах суші. Також Світовий океан є величезним джерелом енергії: енергія припливів та океанських течій, хвильова енергія та ін. За оцінками фахівців, загальна потужність хвиль океану наближається до 900 млрд кВт, а світовий потенціал припливної енергії ще більший — 1 трлн 200 млн кВт. Перша припливна електростанція потужністю 240 тис. кВт почала працювати у 1967 р. у бухті Сен-Мало на Атлантичному узбережжі Франції;

— транспортну. Наприклад, річний обсяг послуг, що надає міжнародне торгівельне судноплавство, становить у середньому 150 млрд дол. США щороку;

— рекреаційну — використання узбережжя для розташування курортів;

— наукову. Саме в океані відкриті явища планетарного масштабу, дослідження яких допомагає зрозуміти походження та розвиток Землі в цілому.

Уже у другій половині XX ст. людство почало освоювати ресурси Світового океану, у зв'язку з чим швидко збільшилися темпи залучення мінерально-сировинних ресурсів морів та океанів у сферу господарської діяльності людини. Няні понад 40 % доходів у морському господарстві отримується шляхом видобутку мінеральної сировини і палива, ЗО—35 % доходів одержують від торгового судноплавства, понад 10 % — відривного промислу, майже 15 % — від морського туризму, використання гідрохімічних, гідроенергетичних ресурсів тощо. Але у вартості загального щорічного видобутку корисних копалин на вилучені з морів і океанів припадає лише близько 10 %*78.

*78: {Хільчевський В.К., Дубняк С.С. Основи океанології: Підручник. — К.: ВПЦ "Київ. унт", 2001. — С. 166.}

Людство щороку споживає 22 млн т кухонної солі. Майже третина цієї кількості видобувається з морської води. Зокрема, в Японії 50 % потреби в кухонній солі забезпечує море. Морська сіль — це комплекс різних солей, що містяться у воді. 310 т морської солі можна отримати 1,73 тис. кг сирого гіпсу, 370 кг калійних добрив, 26 кг брому та низку інших хімічних речовин. В Англії кожного року вилучається 4 млн т морської солі, у США — понад 2; в Іспанії — 0,8; в Італії та Франції — по 0,5 млн т.

Наприклад, затока Сиваш — природне сховище хімічної речовини. За підрахунками вчених, під час переробки 125 м3ропи Сиваша дістають 1 т оксиду магнію (майже 30 кг на 1 м3). Щороку з цього сховища може бути вилучено 190 млн т різних солей, у тому числі 146 млн т кухонної солі, мільйони тон сірчанокислого магнію, 4 млн т хлористого калію, а також хлор, кальцій, бром та ін. Також під Сивашем виявлено значні запаси мінеральних вод. Наприклад, у межах акваторії Азовського моря розвідано Південно-Сиваське родовище йодобромних вод. Глибина залягання водоносного горизонту становить 1000-1700 м. У районах Західного і Східного Сиваша зосереджено великі запаси високоякісних лікувальних грязей. Усе це свідчить про потребу комплексного використання природних багатств Сиваша.

Ефективне виробництво магнію з морської води вже налагоджено у багатьох країнах світу. Наприклад, в Англії з моря отримують майже 80 % загальної кількості магнію, а у США — 50%*79. Набагато складнішою є проблема одержання з морської води рідкісних елементів. Промислове виробництво золота й урану з морської води ще не налагоджено в жодній країні, що пов'язано з дуже малими кількостями цих речовин в одиниці об'єму морської води.

*79: {Хільчевський В.К., Дубняк С.С. Основи океанології: Підручник. — К.: ВПЦ "Київ. унт", 2001. — С. 168.}

Серед розроблюваних корисних копалин Світового океану майже 90 % у грошовому вираженні становлять нафта й газ, які видобуваються переважно в зоні шельфу. На кінець 80-х – початок 90-х років XX ст. з моря вилучалося понад 23 % усієї видобутої на Землі нафти і близько 12 % — природного газу. На сьогодні у понад сотні країн ведуться пошуки нафти й газу в морських родовищах. Основними районами їх видобутку є Мексиканська та Перська затоки, Каспійське, Карибське" Яванське моря та ін. Найбільше у світі — родовище нафти Сафанія на дні Перської затоки*80.

*80: {Там само. – С. 172.}

Щодо біологічних ресурсів Світового океану та внутрішніх морів, то вони майже у чотири рази перевищують ресурси суші. Однак потреби населення в їжі на 90 % забезпечуються сільським господарством і тільки 10 % дає морський промисел. Річна продукція нектону (вищі хордові тварини та головоногі молюски) становить лише 200 млн т на рік (враховано всі види риб, не тільки промислові). Тому, якщо порівняти ці показники з річним виловом риби, можна зробити висновок, що подальше розширення рибного промислу спричинить порушення процесів відтворення рибних ресурсів. Якщо врахувати ще й той фактор, що океан все більше забруднюється, стає очевидним: збільшення видобутку морепродуктів призведе до вичерпання біологічних ресурсів океану.

Понад 60 % площі Світового океану подібні до пустель на суші. Головну промислову цінність має область шельфу, на яку припадає майже 90 % усього видобутку. Промисел ведеться, як правило, до глибини 500 м, лише іноді — до 1000 м. Продуктивність, якщо під цим поняттям розуміти видобуток органічних ресурсів з одиниці поверхні Світового океану, в середньому становить 184 кг/км2, у відкритому океані — 7, на материковому схилі — 65, на шельфі — 2054 кг/км2. На першому місці у світовому рибному промислі перебувають оселедцеві, поширені в Атлантичному й Тихому океанах та їх морях, де виловлюється третина всього улову риб.

На думку вчених, можливе подальше збільшення вилову морських організмів до 90—100 млн т на рік, але потрібні заходи щодо регулювання та обмеження промислу. Це робиться шляхом укладання різних міжнародних договорів та конвенцій, уведення "економічних зон" — районів відкритого моря, що прилягають до територіальних вод держави (такі зони шириною 200 морських миль уведено в понад 100 державах). Промисел у цих зонах і навіть дослідницькі роботи здійснюються лише за погодженням держави-суверена. Введення економічних зон вимагає розвитку промислів у від критому океані, відповідно і розширення океанологічних досліджень.