Розділ 13 ТЕХНОГЕННЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ЦИМ НАВАНТАЖЕННЯМ

молоді та спорту України)

Крім цього, у зазначеному документі багато уваги приділено стратегії регулювання міграційних процесів. Метою є уповільнення темпів депопуляції, утримання чисельності та структури населення на рівні, що забезпечує підтримку господарської освоєності території, в усіх регіонах держави під час збереження наявної ментальної цілісності населення України. Умовами підтримки стабільно додатного міграційного балансу є скорочення вибуття на постійне проживання, забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок та підвищення прибуття населення до України. При цьому відновлення чисельності населення України на рівні 52 млн або її стабілізація на сучасному рівні визнається недоцільним, оскільки це потребує залучення значних контингентів мігрантів (відповідно 500 і 300 тис. осіб щороку), переважно з країн Азії та Африки. Прибуття такої великої кількості мігрантів спричинить порушення ментальної цілісності населення України та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощі взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Регулювання імміграції до України спрямоване не на подолання депопуляції, а на уповільнення її темпів. Разом із тим визнається, що наслідком жорсткої міграційної політики неминуче буде зменшення чисельності населення до критичного рівня і посилення несприятливих деформацій його статевовікової структури.

Серед головних завдань і напрямів стратегії вирізняють такі: — скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни;

— забезпечення соціальної захищеності українських працівників за кордоном;

— забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок;

— якнайширше залучення міграційних грошей в економіку України;

— запобігання зниженню кваліфікації високоосвічених спеціалістів у зв'язку з заняттям за кордоном низькокваліфікованими роботами;

— недопущення нелегальної міграції (насамперед транзиту нелегальних мігрантів з країн третього світу через територію України);

— сприяння поверненню етнічних українців, представників раніше депортованих народів та залучення обмежених груп вихідців з афро-азіатських країн;

— розширення можливостей легального працевлаштування українських громадян за кордоном;

— активна імміграційна політика.

Отже, сучасну демографічну ситуацію в Україні експерти-демографи називають кризовою. За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, до 2050 р. населення України може зменшитися до 35 млн осіб.

На сьогодні за кількістю населення Україна займає п'яте місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великої Британії, Франції) та 21 місце у світі. На її частку припадає 7,3 % населення Європи та 1 % населення Землі. Протягом тривалого часу територія України розподілялася між сусідніми державами, кожна з яких здійснювала політику денаціоналізації українців, прагнучи до їхньої повної асиміляції. Процес відновлення незалежності в 1991 р. сприяв створенню умов для консолідації українців, розвиткові їх етнічної самосвідомості, згуртуванню всіх, хто відчуває приналежність до української нації, навколо історичної батьківщини.

Незважаючи на певні позитивні зміни, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Немає об'єктивних підстав, щоб призупинити наявну тенденцію зменшення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Особливу увагу варто приділяти не кількісним, а якісним параметрам демографічного відтворення. Потрібно сконцентрувати зусилля на вирішенні таких поточних і стратегічних завдань, як: економічне забезпечення відтворення населення, належний соціальний захист сімей із дітьми та осіб похилого віку, поліпшення екологічної ситуації, зменшення виробничого та побутового травматизму, популяризація здорового способу життя, забезпечення доступності якісної медичної допомоги й освіти, що стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

Залишання і завдання для самоконтролю

1. За якими параметрами визначається певний вид антропогенного впливу на ландшафти?

2. Назвіть викиди та відходи, що становлять особливу загрозу природному середовищу.

3. Яким чином зонально-провінційні відмінності природних умов впливають на диференціацію прийомів ведення господарства?

4. Чим визначається високий загальний фон антропогенного перетворення території України?

5. За рахунок чого досягається стійкість природних та інтегральних геосистем?