Розділ «ГЛОСАРІЙ»

Агроекологічний потенціал ґрунтів — здатність ґрунтів виконувати функцію сільськогосподарських угідь, створювати оптимальні умови для росту і розвитку сільськогосподарських рослин, а також підтримувати екологічну рівновагу в агроландшафтах і природному середовищі.

Альтернативні джерела енергії — відновлювані джерела, до яких належать енергія сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, що існують постійно або виникають періодично у довкіллі.

Артезіанські води (напірні) — усі підземні води, котрі залягають у більш-менш глибоких пластах і мають напір.

Атмосферне забруднення — 1) потрапляння у повітря різних газів, частинок рідких або твердих речовин, парів, що перевищує нормальний фон концентрації речовин і негативно впливає на організми, погіршує їх життєві умови; 2) несприятливі зміни стану атмосферного повітря, цілком або частково спричинені діяльністю людини, що безпосередньо або опосередковано змінюють розподіл енергії, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери й умови існування живих організмів.

Атмосферне повітря — життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, що є природною сумішшю газів і перебуває за межами житлових, виробничих та інших приміщень.

Біологічне (біотичне) різноманіття — сукупність усіх видів рослин, тварин і мікроорганізмів, їх угруповань та екосистем у межах території України, її територіальних і внутрішніх морських вод, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу. Біологічне різноманіття складається а видового, популяційного, ценотичного, генетичного різноманіть.

Біота — усі види живих істот у сукупності. Біотичний потенціал — генетично зумовлена здатність організмів, видів, популяцій, структурних або функціональних блоків екосистеми існувати в певному діапазоні екологічних умов та підтримувати структурно-функціональну організацію екосистеми, у складі якої вони перебувають.

Біосферні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найтиповіших природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Болота — надмірно зволожені ділянки земної поверхні, на яких росте специфічна вологолюбна рослинність, розвивається болотний тип ґрунтоутворення, і, як правило, є шар торфу потужністю понад 30 см.

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення або виявлення, власник має позбутися їх шляхом утилізації чи видалення.

Відходи небезпечні — відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні або інші небезпечні властивості, котрі створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Водозбірний басейн — частина земної поверхні й товщі ґрунтів, з яких відбувається стік води у водотік або водойму.

Водокористування — використання вод (водних об'єктів) з метою задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту й інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та ін.

Водосховища — штучні водойми, утворені під час спорудження водомірної греблі в долині річки, причому об'єми води в них перевищують 1 млн м3.

Географічна оболонка — матеріальна система, що сформувалася на поверхні Землі внаслідок взаємодії та взаємопроникнення чотирьох геосфер: атмо-, гідро-, літо- і біосфери.

Геоекологія — 1) галузь знань, в якій вивчаються закономірні зв'язки між живими організмами, у тому числі людиною, техногенними спорудами та геологічним середовищем;

2) наука про екологічні проблеми зовнішніх геосфер Землі;

3) наука про екологічні перетворення геосфери під впливом техногенних процесів;

4) міждисциплінарний науковий напрям, що досліджує екосферу як взаємопов'язану систему геосфер у процесі її інтеграції з суспільством;