Розділ «3.3. Морфологічні особливості мови юридичного документа»

і) деякі українські прізвища за бажанням їх носіїв та з позиції милозвучності можуть не відмінюватися: Н. Світлана Соха, Р. Світлани Соха, Д. Світлані Соха, 3. Світлану Соха.

Віддієслівні іменники

Стиль нормативно-правового акта передбачає узагальнення, що на морфологічному рівні забезпечується іменниковим мовленням (називання фактів, подій, явищ, інших реалій без їхньої якісної характеристики - статичної чи динамічної). Переважна більшість таких іменників унаочнена похідними від дієслів коренями, тому й дістала назву віддієслівних іменників: надання, подолання, відшкодування, забезпечення, прагнення, зобов 'язання, заперечення, доручення, розпорядження, помешкання, уміння, здатність, цілісність, незалежність тощо), Такі іменники називають не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї, що й забезпечує потрібну нормативному документові стабільність і точність змісту, оскільки така дія розуміється всіма однозначно. Найчастіше віддієслівні іменники входять до складу готових усталених конструкцій законодавчого стилю. Тенденція до стандартизації віддієслівних іменників з використанням їх в узагальнено-абстрактному значенні надала їм характеру термінів. Саме цим зобов'язаний стиль точності на граматичному рівні, бо, зберігаючи абстрактне загально-мовне значення, ці утворення-терміни - моносемічні і використовуються переважно у складних термінологічних найменуваннях на позначення цілком конкретних явищ, дій, речей: відшкодування збитків, забезпечення прав, поліпшення розвитку, удосконалення навчання, розширення виробництва, надання допомоги, скасування угоди, актуальність питання, доцільність розгляду тощо. І все ж слід обережно підходити до вживання таких одиниць, не зловживати ними, а за їх надмірного уживання (велика кількість іменникових сполучень може призвести до нерозуміння та різнотлумачення комунікативного процесу) - вводити дієслова: дати доручення, вказівки - доручити, вказати; здійснювати управління - управляти тощо.