Розділ «4.3. Правочини»

Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Довіреність юридичної особи

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Строк довіреності

Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. Загальні рекомендації щодо складення та оформлення довіреності

1. Надати їй форми, якої вимагає закон.

2. Посвідчити в тому органі, який, згідно із законом, вправі ЇЇ посвідчувати.

3. Вказати назву документа "Довіреність".

4. Обов'язково зазначити дату та місце складання довіреності.

5. Бажано обмежити термін дії довіреності строком, на який вона видається.

6. Чітко індивідуалізувати довірителя та представника: прізвище, ім'я, по батькові (найменування, код та банківські реквізити юридичної особи), місце проживання (знаходження), паспортні дані.

7. Чітко сформулювати перелік повноважень представника. Можливо навіть обмежити його за окремими повноваженнями. Якщо довіреність є разовою, то про це обов'язково слід зазначити у її тексті.

8. Підписати та у разі необхідності посвідчити у визначеному законом порядку.

4.3.2. Договори

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Зміст цивільно-правового договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться у складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлена в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).

Залежно від юридичного значення, в змісті слід вирізняти істотні, типові, звичайні та випадкові умови. За істотні вважають умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів певного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Важливість істотних умов полягає в тому, що тільки з моменту досягнення домовленості з істотних умов договору в належній формі договір може бути визнаний укладеним (ч. 1 ст. 638 ЦК України).