Розділ «3.2. Техногенне середовище життєдіяльності людини»

Оптимальний розмір літеро-цифрових знаків становить 16–20', складних знаків – 35–40'. Оптимальні співвідношення параметрів літер і цифр такі: ширина знака 0,75 його висоти; товщина ліній за зворотного контрасту – 1/6–1/8; відстань між знаками – 0,25– 0,5 висоти знака, між словами – 0,75– 1, між рядками – 0,5–1.

Для профілактики загальної втоми і зорового аналізатора слід правильно організувати режим праці та відпочинку. Загальна тривалість робочого дня не має перевищувати 8 год. Частота і тривалість перерв залежать від типу та інтенсивності виконуваних робіт. Під час роботи з великими навантаженнями рекомендовано перерви на 10–15 хв. через кожну годину, а за неінтенсивної і монотонної праці – 10–15 хв. через кожні дві години. Кількість мікропауз (тривалістю до хвилини) потрібно регулювати індивідуально. Регламентовані перерви можуть бути різними: виробнича гімнастика (вправи для очей, гімнастика, спрямована на корекцію вимушеної робочої пози, поліпшення венозного кровообігу, часткову дисфункцію рухової активності), альтернативна допоміжна робота, приймання їжі тощо.

У кімнатах, де є комп'ютери, слід передбачити природне і загальне штучне освітлення, оптимальні значення параметрів мікроклімату, температури, відносної вологості та рухливості повітря відповідно до ГОСТ 12.1.005-88. Місце користувача розміщують так, щоб у поле зору не потрапляли вікна та освітлювальні прилади (монітори – під кутом 90–105° до вікон і на відстані 2,5–4 м від стін і віконних прорізів), а також поверхні, що відбивають світло. Покриття столу має бути матовим з коефіцієнтом відбиття 0,25–0,4.

Для роботи з ПЕОМ існують такі протипоказання: гострота зору з корекцією не нижче 0,5 діоптрій (Д) на одному оці та 0,2 Д – на другому; міопія понад 6,0 Д; гіперметропія більше 4,0 Д; астигматизм – 3,0 Д; відсутність бінокулярного зору; акомодація нижче вікових норм; хронічні захворювання переднього відрізка очей; захворювання зорового нерва, сітківки; глаукома.

Електробезпека

Як напрям наукових досліджень та інженерних розробок електробезпеку започатковано у другій половині XIX ст., коли швидко впроваджувалась електрична енергія у різні сфери життєдіяльності суспільства.

Електробезпека – система організаційних та технічних заходів і засобів, що захищають людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Спочатку електричний струм як чинник небезпеки не розглядали. У 1862 р. було описано випадок смертельного ураження людини при випадковому дотику до струмоведучої частини в мережі постійного струму. Згодом нещасні випадки почастішали.

Деякі дослідники вважають, що до загибелі людини призводять достатньо великі струми, інші стверджують, що смерть можлива за уражень незначним струмом. Статистичні дані свідчать про розмаїті реакції людини на дію електричного струму та особливу чутливість до малих струмів.

Дія електричного струму спричинює електричні травми. їх умовно поділяють на:

1) місцеві – чітко окреслені місцеві порушення цілісності тканин тіла, в т. ч. кісткової тканини під впливом електричного удару або електричної дуги. Найчастіше це поверхневі пошкодження, тобто ураження шкіри, іноді інших м'яких тканин, а також зв'язок і кісток;

2) загальні (електричні удари), що вражають увесь організм через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.

При контакті з електричним струмом всі ці види діють одночасно, але наслідки бувають різними залежно від обставин. Необережне поводження з електричним струмом у промисловості призводить до таких травм: 20% – місцеві електротравми, 25% – електричні удари, 55% – мішані травми (одночасно місцеві електротравми та електричні удари). Понад 85% смертельних уражень електричним струмом зумовлені електричними ударами.

Залежно від наслідків ураження електричні удари поділяють на п'ять ступенів: судомне, ледве відчутне скорочення м'язів; судомне скорочення м'язів, що супроводжується сильними болями, але без втрати свідомості; судомне скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженням дихання і роботи серця; втрата свідомості, порушення серцевої діяльності чи дихання; клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

Електричний удар може призвести до розладу організму (серцево-судинні, нервові захворювання, послаблення пам'яті та уваги, загальної стійкості організму), що виявляється одразу або через кілька годин, днів, навіть місяців.

На наслідках ураження організму позначаються проходження струму, його частота та ін. (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Характеристика дії електричного струму на організм людини залежно від його виду і величини

За великих струмів, навіть у разі короткочасного впливу, одночасно із зупинкою серця настає параліч дихання. При вимкненні струму дихання, як правило, самостійно не відновлюється і потрібна невідкладна медична допомога (штучне дихання та закритий масаж серця).

Основні причини нещасних випадків, пов'язаних із дією електричного струму, можна об'єднати у такі групи: