Розділ 5. Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку. Небезпечних ситуацій

Я = {< sl ,рг , хг >}, і = 1,2,..., N (1)

де Я - ризик, що оцінюється; я - сценарій нещасного випадку; р. - імовірність того, що нещасний випадок станеться; х. - можливі наслідки нещасного випадку, якщо він станеться за і-им сценарієм.

Дана формальна модель повинна дозволити знайти відповіді на три питання:

1. Що може статися або що може здійснитися невірним чином?

2. Яка імовірність того, що це станеться?

3. Якщо це сталося, то які наслідки?

Для індивідуального ризику Я. умова (1) може бути представлена як

Я = РА/г (2)

де Р/ - імовірність несприятливої події (НП), Рй/І- імовірність наслідку (наприклад, смертельного) для індивіда від даної НП, в умовах відсутності захисту індивіда від небезпеки.

Ймовірність НП Р/ може бути розділена на ймовірність сценарію небезпеки р8с і на ймовірність експозиції цієї небезпеки рЕх:

Pf = PScXPEX.-

Наслідки зазвичай описуються в термінах індикаторів різних збитків k (як наприклад, фатальність, ушкодження, фізичні збитки, збитки доходів, тощо) та 'їх вразливості lk (як наприклад, вразливість особи може бути визначена як летальність):

Pd/I = ^

Таким чином, для окремої особи, що є об'єктом первинного розгляду, з її особистою експозицією до небезпеки ризик можна визначити за формулою:

Верхня межа індивідуального ризику R. може бути визначена через статистичні обчислення. Різні види ризику обчислюються різними способами. Звичайний випадок - розбіжність між добровільним та недобровільним ризиками. Максимальний індивідуальний ризик загинути від небезпеки зазвичай змінюється між 10-2 за рік для добровільної ризикованої діяльності (як наприклад, стрибки з парашутом) до 10-5 за рік для недобровільного ризику (як наприклад, аварії на атомних реакторах). Як показано у попередньому розділі, індивідуальний ризик обмежується нормативним значенням, наприклад величиною 10-6 :

R. < 106.

і

Цей стандарт - для відносно нав'язаних ризиків, пов'язаних з тим, що відповідає авантюризму. Метод нормування ризиків TAW (Dutch Technical Advisory Committee on Water Defences, Netherlands, 1985) надає можливість обмежити більш широкий набір ризиків, що пов'язані з активністю добровільного вибору, як наприклад, скелелазання, до більш невільних ризиків, як наприклад ті, що утворюються поряд з потенційно небезпечними об'єктами. Стандарт TAW пропонує наступне:

R. < вх10Л

де використовується коефіцієнт [, який враховує "політику", що супроводжує прийняття ризику.