Розділ 5. Ризик. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку. Небезпечних ситуацій

Для неканцерогенних токсичних речовин (іменованих речовинами з системною токсичністю) методологія виходить з концепції пороговості дії і визнає за можливе встановити так звану "референтну дозу" або "референтну концентрацію", при дії яких на людську популяцію, включаючи її чутливі підгрупи, не створюється ризик розвитку яких-небудь шкідливих ефектів в перебігу всього періоду життя.

При оцінці залежності "доза-відповідь" для канцерогенів, дія яких завжди розглядається як така, що не має порогу, перевага віддається так званій лінеаризованій багатоступінчатій моделі. Дана модель вибрана як основа уніфікованого підходу до експра-поляції з високих доз на низькі. При цьому основним параметром для обчислення ризику дії на здоров'я людини є так званий чинник нахилу (slope factor), для якого звичайно використовується верхня межа 95% довірчого інтервалу нахилу кривої "доза-відповідь". Чинник нахилу виражається як (мг/кг-день)-1 і є мірою ризику, що виникає на одиницю дози канцерогену. Наприклад, якщо хтось піддається протягом всього життя щодня дії канцерогену в дозі 0,02 (мг/кг/день)-1, то доданий ризик, що визначається множенням дози на чинник нахилу, оцінюється величиною 4><10-5. Іншими словами, визнається вірогідним розвиток чотирьох додаткових випадків раку на 100 000 чоловік, що піддаються дії експозиції такого рівня.

Аналогічним чином виконується оцінка експозиції та ефектів впливу чинника небезпеки не тільки хімічної природи, але й фізичної та біологічної.

Оцінка ризику здійснюється для визначення очікуваних величин збитків від експозиції даного стресора ризику і оцінювання, чи ці наслідки є достатньо вагомими, щоб вимагати в ситуації, що розглядається, посилене ("збільшене") управління (або регулювання).

Оскільки розглядається проблема безпеки життєдіяльності людини, то об'єктом оцінювання ймовірності виникнення небезпеки є система "людина-машина-середовище" (СЛМС), де людина виступає головним елементом прогнозування і як суб'єкт, і як об'єкт ризику. Виходячи з цього, "базовими групами" чинників ризику є наступні чотири:

o знання людини (загальні і професійні) Z={ zv z2,. .., z J;

o психофізіологічні можливості людини (параметри його фізіологічних і психологічних функцій) Р={pvp2,...,plj;

o техногенне (виробниче чи побутове) оточення V={ vv v2, v };

o природні чинники навколишнього середовища (слабо контрольовані або неконтрольовані) E={ev e2,. .., em} суперпозиція яких зумовлює виникнення прихованих "слабкостей"

СЛМС.

Складність проблеми управління ризиком в такій системі полягає в тому, що кожна вихідна координата стану системи у., яка впливає на ризик функціонування всій СЛМС, є функцією всіх впливів у. = Ф. (Р, V, Е, Z). До того ж Р = P(t), Е = E(t) і як наслідок, у. = Ф. (P(t), V, E(t), Z). Характер дії цих чинників, а також їх взаємодія в загальному випадку не можуть бути ідентифікованими, як не може бути визначений і вид функціонального зв'язку.

Дія цих чинників обумовлює 4 джерела "невпевненості", які ведуть до прояву ризику. Для прояву ризику на загальному рівні достатньо появи ризику в одному з "джерел":

o здоров'я людини (rj,

o соціум (r2),

o техногенне середовище (r3),

o природне середовище (rj.

Таким чином, загальний ризик R = £ r., де r. - ймовірність виникнення відхилення подій від очікуваних умов. Якщо прийняти до уваги, що кожне з джерел ризику може, у свою чергу, мати досить складний характер, то типова модель набуває характеру суми ймовірностей відхилень у функціонуванні всієї системи СЛМС.

Наприклад, ризик нанесення збитку здоров'ю людини г1 має складові:

o фізіологічний ^п ),

o психологічний №12),