РОЗДІЛ 7. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НЕБЕЗПЕКИ

Загальні закономірності виникнення соціальних та політичних джерел небезпеки. Дезінформація, як джерело небезпеки. Психічна безпека. Небезпеки економічної діяльності. Соціальні небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем - бродяжництво, проституція, п'янство, алкоголізм, тютюно-паління, вандалізм, і тероризм, суїцид. Епідемії. Натовп, його небезпечність. Політичні небезпеки - конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях. Мілітарність, війни - крайній вираз соціально-політичної небезпеки, їх наслідки.

У 60-ті р.р. ХХ ст. повсюдно почали говорити про забруднення довкілля, викликаного головним чином різким зростанням об'ємів виробництва. Проте забрудненню піддалося не тільки фізичне, але і соціальне середовище. Це явище позначили молодіжні бунти 60-х років, ріст наркоманії, агресивності, тероризму, епідемії самітності і самогубств - суїцидів. Одна з реакцій на це - ріст споживання алкоголю, наркотиків, проституція. Визначальними чинниками всіх цих явищ можна вважати експоненціальне зростання населення планети, чисельності міських жителів, збільшення економічного потенціалу суспільства і підвищення мобільності людей, що призвело до радикальних змін у соціальних структурах. Все більшим масам людей потрібно пристосовуватися до цілком нових умов життя. Ця ситуація характерна для всіх регіонів світу. І скрізь мігранти в середньому споживають більше алкоголю, серед них більше розповсюджені пияцтво, наркоманія та проституція.

Протягом тисячоріч населення планети було переважно сільським, а в останні 30-40 років стало наполовину міським. Відповідно різко зросла щільність населення, а водночас збільшилася соціально-психічна напруженість городян. Майже повсюдно сільські жителі споживають менше спиртних напоїв, чим міські. Споживання алкоголю є індикатором соціального неблагополуччя, слабкості адаптаційних механізмів особистості або суспільства. Цей "індикатор" не залишається нейтральним у відношенні мікро- і макросоціума. Він сам виступає як потужний деградаційний чинник, сприяючи розвитку будь-яких конфліктів, є загрозою існування нації.

7.1. Безпека нації

7.2. Війна - крайній прояв соціальної небезпеки

Це крайня форма загострення суспільних відносин - суспільних, економічних, політичних, міжетнічних, релігійних, міждержавних. Це вкрай гостра форма рішення протиріч між державами, групами людей з застосуванням сучасних засобів ураження, а також міжнаціональні кризи, які супроводжуються насильством, великомасштабними руйнаціями, загибеллю людей, компонентів природи, техніки. Війна - це продовження політики, тільки іншими, насильницькими методами. Історія війн свідчить про неухильне зростання ролі економічного та людського фактора. До Х1Х ст. війни мали відносно вузьку економічну базу і їх вели порівняно нечисленні професійні армії.

З другої половини Х1Х і особливо в ХХ ст.ст. війни потребують все більшого напруження економіки держав, що воюють і втягують у свій вир багатомільйонні маси людей. В першій світовій війні приймали участь більше 70 млн. людей, в другій - більше 120 млн. Втрати людей тільки в європейських країнах склали: в ХУ11 ст. -3,3 млн, у ХУ111 ст. - 5,4 млн, в Х1Х та початку ХХ ст., до першої світової - майже 6 млн. Перша світова забрала більше 9 млн людських життів, друга - більше 50 млн загиблих.

Екологічна шкода, нанесена всіма війнами, прийняла вже світові масштаби. Значної шкоди завдала Друга світова війна, коли внаслідок руйнації у 1944 р. дамб у Голландії було затоплено понад 200 тис. га земельних угіддь, що стало великою бідою для населення приморських понизовин. В цей же період масове вирубування лісів у Польщі, в Україні (так звані протипартизанські заходи) дотепер позначаються на екологічній рівновазі у цих країнах. Не випадково з'явився термін "луна війни".

Людство досягло такого технічного рівня, коли регулювання деяких глобальних процесів у природі стало реальністю. Крім впливів на погоду і використання її у якості екологічної зброї, цілком можливо в цих же цілях штучно створювати руйнівні урагани і бурі, а в прибережних районах - цунамі, викликати землетруси, сніжні лавини і зсуви, змінювати плин рік, активізувати вулканічну діяльність, впливати на верхні шари атмосфери та іоносфери (порушення озонового екрана), що може призвести до екологічної катастрофи не тільки регіонального, але і глобального масштабу.

Для позначення пагубного впливу війни на навколишнє середовище в науковій літературі використовуються різноманітні терміни: "екоцид" - екологічне вбивсттво, "террацид" - вбивство Землі, "біоцид" (знищення всього живого). Терміни "екологічна війна", "геофізична війна", "погодна війна" вказують на негатині погодно-кліматичні зміни. Термін "екологічна війна" найбільш точно відбиває суть цього явища.

Ще більш повне уявлення про війну, як чинника, згубного для біосфери, дає розгляд глобальних екологічних наслідків ядерної війни. Так, результатами великомасштабного застосування ядерної зброї можуть стати масові радіаційні та інші види поразки біоти (від гр.. біота - еволюційно сформована сукупність рослин і тварин, об'єднаних загальною областю поширення) - складової екосистеми, руйнація озонового шару Землі, зміни клімату, а також радіаційних і екологічних властивостей тропосфери, порушення стабільного стану іоно- і магнітосфери. До цього необхідно додати значне забруднення атмосфери аерозольними частинками і газоподібними домішками, що виникнуть в результаті вибухів, пожеж в лісах, вогненних штормів у містах і руйнацій нафтопромислів.

Передбачається, що тільки в місцях добування і на складах згорить до 2,5 млрд т органічного палива (нафти і газу), площа лісових пожеж складе не менше 106 млн кв. км, а загальна кількість часток диму і пилюки досягне більше мільярда тон. Дрібнодисперсний пил і дими можуть викликати різке збільшення оптичної щільності атмосфери. Це призведе до значного зниження температури, яка знизиться у Північній півкулі до мінус 23°С. Встановиться "ядерна ніч", "ядерна зима" і "ядерне літо".

До непередбачених екологічних наслідків може призвести також використання бактеріологічної (біологічної) і хімічної зброї. На жаль, уже відзначені випадки застосування хвороботворних мікроорганізмів проти людей, домашньої худоби і сільськогосподарських культур в Індокитаї, на Кубі.

Загрозу природі уявляють не тільки самі бойові дії, але і підготовка до них (навчання, бойові стрільби і просто відчуженість великих територій під військові об'єкти і їхню інфраструктуру).

У 1996 р. у місті Анталія (Туреччина) на третьому засіданні Вищої національної ради по захисту навколишнього середовища, на Стамбульській нараді міністрів із питань навколишнього середовища шости країн Чорноморського басейну, в тому числі України, обговорювалися проблеми його екологічного стану. Великомасштабні забруднення, що не припиняються, відходами промислового виробництва, перевезення великої кількості нафти, аварії супертанкерів із нафтопродуктами на борту сприяли великому забрудненню цього моря. Якщо в 1965 р. в Чорному морі нараховували 25 промислових видів риб, то зараз залишилося лише п'ять. В період із 1980 по 1994 роки кількість добутої риби зменшилася наполовину і біля 100 видів морських тварин опинилися на грані зникнення. Ці приклади свідчать про загрозу виникнення екологічної катастрофи, що може мати глобальні незворотні наслідки і стати реалією нашого життя.

Питання

1. Що таке війна, її причини?

2. Які небезпеки характерні для повоєнного часу?

3. Які можуть бути наслідки ядерної війни?