РОЗДІЛ 7. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НЕБЕЗПЕКИ

Важливим є розвиток соціальної підтримки ВІЛ-інфікованих, покращення умов лікування ВІЛ-позитивних та найбільш уразливих до ВІЛ груп (наркомани зокрема).

Проблема ВІЛ/СНІД є надактуальною для України. Свідченням швидкого розвитку епідемії в нашій країні є статистика щодо хворих і померлих людей від СНІДу. За оцінками міжнародних та національних експертів чисельність людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом в Україні, нині може перевищувати 400 000 осіб (близько 1,6 % дорослого населення країни, тобто осіб віком від 15 до 49 років). Наприклад, тільки в Бердянську з 1999 по 2004 рр. зареєстровано 100 ВІЛ інфікованих, з яких вмерли 10 людей. Україна посідає одне з перших місць в Європі за чисельністю ВІЛ-інфікованої молоді, хлопців та дівчат у віці від 15 до 24 років.

Слід пам'ятати, що у світі не існує ліків, які б могли лікувати. Існують препарати різного походження - природного, синтетичного, які можуть тільки дещо продовжити життя, але не вилікувати людину. Такі ліки надто дорого коштують. Розраховувати, що в ближчому часі будуть винайдені препарати, які можуть повністю лікувати не варто.

Це пов'язано з теоретичними проблемами дослідження вірусу. Він нестійкий, дуже швидко змінюється і підібрати до нього вакцину буде неможливо доти, доки не відбудеться його стабілізація. Зокрема з-за цих причин не діють традиційні вакцини на відомі віруси грипу, туберкульозу, малярії та інші інфекції, бо вони теж мутують під дією зовнішніх факторів.

Темпи поширення епідемії вимагають ефективних дій на державному, місцевому рівнях, всебічної підтримки заходів із профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки хворих або носіїв.

За даними ООН за станом на початок 2006 року у світі проживало 32 млн ВІЛ-інфікованих людей і тільки за цей рік ця цифра збільшилася на 4,3 млн Отже, необхідна професійно організована, широкомасштабна та орієнтована на різні цільові групи населення інформаційно-освітня діяльність.

Через ці причини Міністерство освіти і науки України та Міжнародний благодійний фонд "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" підписали в 2004 році Угоду про взаєморозуміння та співпрацю. В ній визначено першочергові завдання реалізації програми Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією "Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні" для галузі освіти.

Основні завдання Угоди полягають в забезпеченні розроблення та видання навчально-методичних посібників з профілактики ВІЛ-інфекції в контексті змісту навчального предмету "Основи здоров'я" для учнів 1-9 класів та спецкурсів для 5-11(12) класів загальноосвітніх навчальних закладів України.

Вкрай необхідною є підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних працівників з питань утвердження здорового способу життя та профілактики ВІЛ-інфекції серед учнівської та студентської молоді. Для цього необхідні відповідні програми для інститутів післядипломної педагогічної освіти, педагогічних вищих навчальних закладів, навчально-методичні матеріали для проведення тренінгів серед педагогічних працівників. Численні соціологічні дослідження вказують на низький рівень обізнаності населення щодо щляхів розповсюдження ВІЛ/СНІДу та стосунків з інфікованими. Важливим є подолання упередженого ставлення, дискримінації людей, що живуть з синдромом ВІЛ/СНІДу. Одна з причин поширення СНІДу - порушення правил особистої гігієни, морально-етичних принципів. Це невпорядковані статеві стосунки без використання засобів перестороги (презервативи), невпорядкована зміна парнерів, використання у середовищі наркоманів або медичних закладах не дизенфікованих шприців з можлими залишками інфікованої крові. Інша - потрапляння в організм здорової людини інфікованої крові, зокрема при її переливанні у медичних закладах. Третій шлях - наприклад при голінні недизинфікованими небезпечними лезами. Четвертий - інфікування ще ненародженої дитини в утробі матері (зокрема наркоманки або жінки, якої можливо переливали колись інфіковану кров).

Питання

1. Які інфекції небезпечні для суспільства?

2. Який стан з ВІЛ-інфекціями у світі, в Україні?

3. Які шляхи розповсюдження СНІДу?

4. Які просвітницькі заходи можуть сприяти зменшенню СНІДу?

7.5. Наркоманія

Наркоманія (гр. - пристрасть, безумство) - вживання речовин - наркотиків (гр. наркотикос - оціпеніння) до яких людина звикає, самостійно відмовитися від їх вживання не може і які викликають руйнування нервової системи, всіх органів. Це загальний термін, що включає декілька форм залежності від певних речовин. По перше - це толерантність (переносимість) наркотичної речовини, потреба в якій збільшується в міру того, як організм звикає до неї. А будь-який наркотик - це активна хімічна речовина (героїн, амфетаміни, екстазі, ефедрин, ефедрон, первитин, меткатіон, маріхуана, гашиш), яка вступає в хімічні реакції з компонентами клітини, перед усім з нервовими і руйнує їх. Із збільшенням толерантності зростає кількість наркотику, яка потрібна для досягнення попереднього ефекту. Отже, чим більша доза, тим швидше і в більшій кількості руйнується організм.

Залежність - це стан, при якому організм звик функціонувати тільки при наявності наркотику в ньому. Коли прийом наркотику припиняється, наркоман відчуває крайній дискомфорт, який називають синдромом ломання. В такому стані людина спроможна на все - пограбування, вбивство.

Психічна залежність - це потреба, бажання продовжити приймати наркотик, незалежно від того, є фізична залежність чи немає. Слід підкреслити, що всі наркотичні речовини - від тютюну і алкоголя до важких наркотиків викликають фізіологічну залежність. Людина після довгого вживання або при специфічних обставинах може звикнути до певного наркотику. Психіка наркомана ще остаточно не зрозуміла, але відбулися важливі прориви в розумінні того, як організм може стати толерантним до психоактивних речовин - наркотиків, що впливають на мозок, а отже і сприйняття дійсності.

Зловживання наркотиками - це їх застосування не з медичними цілями, а для зміни власного стану, отримання задоволення. Для цього використовують психоактивні наркотики, що в викликають поведінкові зміни, наприклад ейфорію, галюцинації. Використання і виробництво таких наркотиків заборонено в багатьох країнах. Але крім таких "важких" наркотиків існують і "легкі" - це алкоголь і тютюн, дві найбільш широко поширених наркотичних речовини, цілком законні і легко доступні. Проте з тих пір, як було твердо доведена небезпека паління, багато хто став відмовлятися від цієї поганої звички, особливо в країнах Заходу, де вживання алкоголю, тютюнопаління є ознакою низької культури та освіти.

Причини зловживання наркотиками. Їх багато і вони утворюють сім основних груп. Соціальна узгодженість. Якщо використання того або іншого наркотику прийнято в групі, до якої людина належить або з якою вона себе ідентифікує. Вона відчуває необхідність застосовувати наркотик, щоб показати свою приналежність до цієї групи. Це відноситься до всіх наркотиків - від нікотину та алкоголю до героїну.