РОЗДІЛ 8. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ В ПРИРОДНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Загальна характеристика впливу людини на планетарні та космічні ресурси. Забруднення атмосфери. Руйнування озонового шару. Вплив діяльності людини на водні ресурси. Вплив діяльності людини на грунт, рослинність, фауну та кліматичні ресурси. Взаємодія і трансформація забруднень у навколишньому середовищі. Вторинні явища: смог, кислотні дощі, зменшення родючості грунтів, пилові бурі, зсуви, селі, руйнування технічних, сільськогосподарських та інших об'єктів. Раціональне і нераціональне природокористування. Відходи та викиди, скиди шкідливих речовин. Поняття про урбанізацію, її причини та наслідки - соціально-екологічні проблеми людини. Деградація оточуючого середовища внаслідок розвитку урбанізації, розширення масштабів та зміни форм ведення господарської діяльності. Урбоекологічна ситуація в Україні. Проблеми архітектурної екології. Вимоги щодо забезпечення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного благополуччя населення. Заходи та засоби щодо попередження зсувів, пожеж, вибухів. Загальні правила поведінки на вулицях та дорогах, використання транспортних засобів. Побутовий травматизм.

Поява суспільства, як однієї з форм протидії первісній природі з боку людини, визначила початок формування антропо-, техно,- соціо,- ноосфер. Тривалий час люди вважали, що можна тільки брати з природи її багатства, не піклуючись про їх відновлення.

Будуючи, ми руйнували і руйнуємо основи самого життя, змінюємо біосферу, яка тепер стала протидіяти людству.

Так, якщо війна між людьми це геноцид, то війна проти природи - террацид - війна проти самої Землі. Зміни в природі супроводжують людство на всіх етапах розвитку цивілізації - первіснообщинному, рабовласницькому, феодальному і капіталістичному. З переходом від одного до наступного рівня розвитку людства рівень антропогенного тиску наростав.

На початку розвитку цивілізації шкода, нанесена людьми природі була незначною. З розвитком технічної могутності людей, руйнації у природі зростали.

Вже за допомогою простих знарядь праці та вогню древні люди на протязі первіснообщинного ладу створили величезні площі пустель.

Ця діяльність вже в рабовласницькому суспільстві різко підсилилася, бо почали формуватися основи техносфери, яка в наш час стала порівняною з геологічними, космічними силами.

Навіть прості технічні пристрої сприяли деградації природного середовища Для регуляції відносин людства з природою виникла необхідність у суспільних законах, які у писемній формі з'явилися вже в античному світі. В наш час їх завдання - регулювати складні відносини як окремої людини, так і всього суспільства з природою, яка є джерелом небезпек.

Сучасні відносини людства з природою настільки ускладнилися, що стали загрозою для існування людини як виду і всього суспільства.

8.1. Стан довкілля і безпека людини

8.2. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі

Сучасний побут людини, іі житло насичені різноманітними джерелами небезпеки, які характерні і для виробничого середовища. Найбільш інтенсивно вони проявляються на урбанізованих територіях - містах, селищах. Урбанізація (від лат. - міський ) - процес збільшення кількості міст і чисельності людей у них. В результаті виникли урбоекологічні проблеми. Це - збільшення народонаселення на планеті - в середньому на 2% за рік. Для порівняння: у 1800 р. у містах мешкало 3% населення планети, у 1900 - вже 13,6, 1950 р. -30 %, 1970 - 40, у 1980 - 44%, а на кінець 1999 року біля 65 %.

На початку 90-х рр. більше 20 міст світу перевищили 10 мільйонний рубіж: Токіо - 26 млн мешканців, Мехіко - 25, Каїр - 17, Нью-Йорк - більше 16, Москва - біля 11 млн мешканців. В деяких містах щільність населення складає 150 тис. мешканців на 1 кв. км. За даними ООН один мільон міських мешканців щодобово потребують 2 тис. т харчів, 625 тис. т води, 10 тис. т палива, утворюють 1,6 тис. т твердих відходів та 500 тис. т стічних вод, видихають 25 тис. т вуглекислого газу та вдихають 400 тис. т кисню. Для його відновлення місто з таким населенням повинно мати майже 50 тис. га зелених насаджень.

Міста мільйонери породжують велику кількість соціальних проблем - поповнюються ряди бомжів, проституток, наркоманів, кримінальних груп. Прикладом може бути Київ, місто яке заклало фундамент культури всього слов'янського світу тепер руйнується під тиском маргиналів, сучасних вандалів. Найбільша кількість вбивств, згвалтувань припадають на великі міста. Вони стали центрами небезпечних природних, соціальних явищ.

У величезних містах виникають процеси, явища котрі є предметом вивчення урбоекології, до складу якої входять медична, інженерна, технічна, архітектурна, будівельна екологія. Ці науки вивчають зв'язки, сукупності процесів, що обумовлюють результати, які впливають на мешканців, природу міст.

Головне завдання урбоекології - знайти шляхи, що пом'якшують негативні явища процесу урбанізації. Дію їх наслідків можна зменшити до певної межі, якщо при будівництві міст враховувати особливості клімату (троянда вітрів, температура, вологість, освітленість), рельєфу, розміщення функціональних зон міста - промислової, житлової (селітебної), рекреаційної, суспільної, використовувати екологічно чисті засоби пересування.

Бурхливий розвиток галузі знань про залежність людини, її здоров'я від стану природи прийшлося на 60-ті роки ХХ ст. Вже у 1921 р. з'явився термін "Екологія людини", який першими використали американські вчені Борджес і Парк. Цей розділ науки спочатку розуміли як частину медицини, який вивчає вплив середовища, зокрема антропогенного походження, на людину. Частково такий вплив вивчають і соціологія, техніка, архітектура, економіка, право.

Одне з перших визначень соціальної екології дав у 1927 р. Р. М. Кензил. Він характеризував екологію людини як науку про територіальні і часові відношення, на які впливає середовище. Пізніше, у

50-х роках Л. Шуор та Д. Дункан в своїх працях визначили поняття про екологічний комплекс. Воно складається з чотирьох складових: популяція, середовище, технологія і структурна організація, які тісно пов'язані між собою причинно і функціонально. Прикладом такого комплексу у біосфері є об'єкти, створені розумом і руками людей.