Розділ «4.4. Фізико-хімічні забруднення»

Поняття про фізико-хімічні забруднення. Фізичні характеристики випромінювань, їх склад. Загальна характеристика неіонізуючих випромінювань, їх біологічна дія. Лазерне випромінювання. Нормативи дії неіонізуючих електромагнітних випромінювань на людину та захист від них. Види радіоактивних випромінювань та розподіл елементів. Одиниці виміру. Джерела випромінювань, що іонізують, методи їх реєстрації. Дія радіоактивних випромінювань на організм людини, тварин, рослин. Дозові межі випромінювань і засоби захисту від них. Критичні групи органів і їхня чутливість до випромінювань. Способи захисту від радіогенетичних пошкоджень. Радіопротектори, їх види та дія.

До фізико-хімічних забруднень відносять електромагнітні (неіонізуючі), радіоактивні (іонізуючі) випромінювання, що мають фізичну природу походження. Проте результат їх дії на об'єкти - живі, неживі виявляється на хімічному рівні організму невластивими йому хімічними реакціями, змінами що порушують природні процеси в ньому. Електромагнітні поля виникають при роботі радіо-, телепередавачів, радіолокаторів, при проходженні електричного току по лініях електропередач (ЛЕП) промислового або побутового призначення. Джерела електромагнітних випромінювань характерні і для побутової, і для виробничої сфер. Випромінювання можуть бути природного або антропогенного походження.

Але незалежно від походження всі випромінювання, при перевищенні граничного рівня, негативно впливають на живі організми, змінюючи насамперед біохімічні властивості і склад клітин, генетичний апарат. Найбільш розповсюджені неіонізуючі небезпечні джерела випромінювань - електричне, магнітне, електромагнітне, гравітаційне поля.

4.4.1. Дії полів різноманітного походження на людину

4.4.2. Фізичні, хімічні фактори в побутовій сфері

Сучасна квартира, будинок немислимі без електромагнітних полів, утворюваних благами цивілізації - електромережі, телера-діоапаратура, короткохвильові печі, комп'ютери. Сучасний побут насичений тими ж небезпечними джерелами фізико-хіміхних факторів, що і виробнича сфера, тільки з меншою інтенсивністю їх дії. Дослідники США і Швеції встановили факт виникнення пухлин у дітей при впливі на них магнітних полів частотою 60 Гц і напруженістю 2-3 мГс протягом декількох днів або навіть годин. Такі поля випромінюються телевізором, персональним комп'ютером. Наприклад, рівні напруженості магнітного поля (мГс) на різноманітних відстанях від приладу до людини, наведені в таблиці:

Ці дані пояснюють той факт, що окремі чоловіки відмовляються користуватися електричними бритвами, посилаючись на головний біль. Подібні скарги можна почути і від жінок, які регулярно використовують фен для укладки волосся.

Якщо газова пічка - джерело хімічного смога, то електрообладнання - є джерелом дуже небезпечного електронного смогу. Електромагнітне забруднення середовища стало нині серйозною медико-екологічною проблемою у виробництві, природі та побуті.

Ті хто живе поблизу високовольтних ліній електромереж або релейних ліній зв'язку, в три рази частіше хворіють на ракові хвороби, функціональні розлади нервової, ендокринної, серцево-судинної систем.

Для підвищення рівня безпеки необхідно використовувати принцип захисту речовиною - металопластикові штори на вікнах, Вони не тільки відіб'ють електромагнітне випромінювання з вулиці, але ще й термо-статують помешкання - влітку у кімнаті стане прохолодніше, а взимку тепліше. Металотканину на основі скловолокна випускають давно, але використовують її тільки в спеціальних галузях. Ефективним є застосування металевих екранів навколо постійно діючого обладнання.

4.4.3. Захист від електромагнітних випромінювань

4.4.4. Радіоактивні випромінювання, їх характеристики

4.4.5. Джерела радіоактивних випромінювань

Всі об'єкти на поверхні землі знаходяться під впливами джерел космічного і земного радіоактивних випромінювань. Радіоактивний фон Землі визначається трьома джерелами. Перше - випромінювання від розсіяних у земній корі, грунті, воді, повітрі радіонуклідів, ізотопів - урану, торію, радію, плутонію, радону, калію-40 (бета випромінювач). Природний радіоактивний фон не є постійним і коливається від 4 до 20 мкР за годину для житлових помешкань і до 50 мкР/год для природного середовища (пляж, ліс, луки, город).

Надзвичайно небезпечним є радіоактивний газ радон, який постійно виділяється з радіоактвних мінералів - граніту, базальту, які використовують для спорудження будинків. Радон надважкий газ і стікає на нижчі поверхи, підвали. Цей газ може міститися в артезіанських водах. Він у 7,5 разів важчий за повітря, повільно виділяється з земної кори і тому може утримуватися не тільки у воді, але і багатьох будівельних матеріалах, до складу яких можуть входити радіоактивні природні мінерали - граніти, піски. Він накопичується у помешканнях і його концентрації тут можуть бути у 8-12 разів більші, ніж ззовні, тому всі помешкання, особливо на нижніх поверхах, потрібно обов'язково провітрювати. У багатьох країнах існують спеціальні служби контролю за вмістом радону у помешканнях. Це природні небезпечні фактори, але тепер до них додалися антропогенні - перед усім внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Певну постійну небезпеку складає космічне випромінювання - галактичне та сонячне. Ці випромінювання у великій мірі поглинаються атмосферою і на висоті 20 км виникає повторне випромінювання або синхротронне, що складається з мезонів, протонів, електронів та ізотопів вуглецю, берилію, натрію та інших елементів.

Небезпечними можуть бути і техногенні джерела випромінювань - ядерні установки (реактори АЕС, склади атомної зброї, підприємства з переробки радіоактивних відходів, речовин), промислові прилади дозиметричного контролю, які широко використовуються у виробництві при неруйнівних методах контролю якості виробів.

Певний внесок у величину природного радіоактивного фона дає і звичайна діяльність людини. Наприклад, спалюючи вугілля в домашніх грубках, в теплових електростанціях у довкілля потрапляє зола, а вона містить радіоактивні елементи - торій, уран, радій, що колись були сконцентровані рослинами, з яких вугілля утворилося. Іноді фон біля таких станцій вищий, чим біля атомних.

Рентгенівське випромінювання, що виникає в спеціальних пристроях - рентгенівських трубках, які використовують при медичних обстеженнях, виробництві - для контролю якості продукції, або природних об'єктах - зірки, радіоактивні елементи. Такі елементи є джерелом іонізуючих випромінювань, які виникають при радіоактивному розпаді природних матеріалів, що містять радіоактивні елементи - уран, торій, радій. Вони можуть міститися в деяких гірських породах, мінералах. В середньому 95% населення планети живе там, де рівень земного опромінення за рахунок порід, що містять радіоактивні елементи, складає 0,3-0,6 мілізіверта (мЗв) за рік, 3% - де: 1 мЗв, 1,5% - більше 1,4 мЗв. У Бразилії є курортна місцевість Гуарапарі, на пляжах якої радіоактивний фон складає 75 мЗв за рік. В деяких місцях узбережжя Азовського моря, зокрема у Бердянську, Приморську після шторму концентрується пісок чорного кольору з скляним блиском, який містить радіоактивні елементи - в основному торій. Іноді радіоактивний фон на його поверхні складає від 50 до 400-600 мкР/год. Це небезпечно, якщо довгий час відпочивати на ньому. Тому треба вести дозиметричний контроль за станом пляжів і видаляти такий пісок у спеціальні сховища. Середні дози опромінення природним фоном складають: в дерев'яному будинку 50 мрад за рік, у бетонному -ву 2 рази більше, глиняному -біля 170 мрад/ рік, тому що глина містить радіоактивні елементи. Від поверхні землі надходить 20-30 мрад/ рік, а там де граніти - у 10-20 разів більше, тому що вони містять торій, уран, радій, багато радону. Ці елементи можуть знаходитися у воді. Так, волзька вода містить уран, хоча і малій концентрації - (5-11) 10-7 г/л, в дніпровській воді (60-100) 10-5 г/л. Така висока концентрація обумовлена результатами Чорнобильської аварії.