РОЗДІЛ 5. ЛЮДИНА - ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ЕРГОНОМІКИ

Людина, як медико-біологічна та соціальна система. Зовнішні та внутрішні подразники, що впливають на стан людини. Загальна структурно-функціональна ієрархічна будова організму. Нервова система - природна контрольно-регуляторна система захисту організму людини від небезпеки. Умовні та безумовні рефлекси. Вища нервова діяльність людини - основа її безпеки. Характеристика аналізаторів. Роль зорового, слухового, смакового, нюхального, больового, дотикового аналізаторів та вестибулярного апарату в забезпеченні життєдіяльності людини. Закон Вебера-Фехнера. Мотиваційні, емоційні, вольові та психомоторні процеси. Психічні характеристики особистості. Психофізіологічний стан людини та вплив на нього наркотичних, лікарських та інших речовин. Функціональні стани. Система травлення. Кровоносна і лімфатична система. Шкіра - перший захисний бар'єр. Дихальна система. Опірно-руховий апарат людини, як виконавча система захисту від несприятливих факторів. Залози внутрішньої секреції. Репродуктивна система. Обмін речовин. Гомеостаз - механізм захисту організму людини, як результат обміну речовин. Поняття про здоров'я. Організм в оточуючому середовищі. Захворювання, як результат дії несприятливих факторів оточуючого середовища. Долікарняна допомога в екстремальних ситуаціях.

5.1. Біологічні аспекти структурно-функціональної організації людини

5.2. Нервова система та безпека людини

Це одна з найважливіших систем, бо виконує контрольно-регуляторні, управлінські функції. Важливим елементом системи є нервовий центр - сукупність нейронів, які здійснюють певну функцію або рефлекс (лат. - відбиття, відображення). Рефлекс - це відповідна реакція на дію подразника, причому вона повинна бути адекватною характеристикам подразника. Тому кожний нервовий центр відповідає за формування одного певного рефлексу. Першим заговорив про рефлекси видатний учений - математик, фізик 17 століття Рене Декарт. Створив теорію рефлексів на початку ХХ ст. видатний російський учений І.П. Павлов - лауреат Нобелівської премії.

Умовні, або набуті рефлекси - це основа вищої нервової діяльності (ВНД) людини - мова, мислення, пам'ять, емоції, характер, темперамент - основа психічної діяльності людини. Мозок, або великі півкулі - самий дивовижний витвір природи - скупчення нервової тканини, що контролює і регулює всі функції організму, його реакції на дію зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Головний мозок людини містить 14-16 млрд нервових клітин, основна кількість яких зосереджена в корі його великих півкуль.

У мозку виділяють еволюційно древню частину - стовбурну і більш пізню - великі півкулі. Він складається з багатьох відділів, що виконують різноманітні функції, але основних відділів п'ять: довгастий мозок, міст, середній мозок (утворюють стовбурну частину мозку, де розташована ретикулярна формація), мозочок, великі півкулі.. Площа кори від 1470 до 1670 кв. см, що значно перевищує площу внутрішньої поверхні черепа. Через це кора зібрана в складки, які утворюють звивини та борозни. Кількість звивин в усіх людей приблизно однакова, але малюнок, який вони утворюють, також різний, як і папілярні лінії на пальцях. На поверхні кори розташовані кінцеві частини всіх аналізаторів і багатьох нервових центрів, які зображені на рисунку. На лівій півкулі - центр мови, письма, читання, рахування, словесного запам'ятовування, логічного та абстрактного мислення. Права півкуля відповідає за емоційність промови - інтонацію і промовистість, фіксацію уяв, розпізнавання геометричних фігур. Проте працюють обидві півкулі в тісній співдружності.

Для великих півкуль характерна біоелектрична активність - коливання електричних потенціалів, які вперше зареєстрував в 1913 р. В.В.Правдич-Немирович за допомогою електроенцефалографа, катодного осцилографа. Ця активність характеризується чотирма основними біоелектричними ритмами, частоту яких вимірюють в Герцах. За частотою, в порядку її зменшення вони утворюють два ряди: швидкі коливання - а(альфа)-ритм (8-13 Гц) та Р(бета)-ритм 13-30 Гц і повільні коливання електричної активності мозку: найбільш повільний А(дельта)-ритм (0,5-3,5) Гц і 0 (тета)-ритм (4-7 Гц). Альфа-ритм реєструється в стані спокою і закритих очах. Під час сну - дельта-ритм, але при так званому парадоксальному сні, коли активність мозку різко підвищується і сняться сни, проявляються альфа- та бета ритми одночасно. Бета-ритм проявляється при емоційному збудженні, розумовій роботі, або у стані спокою при відкритих очах. Ці дані використовують в електроенцефалографії - метод дослідження фізіологічного стану мозку при ушкодженнях та хворобах, наприклад пухлинах.

При відсутності кровопостачання до мозку його біоелектрична активність зникає. Метод дослідження біоелектричної активності мозку широко застосовують в медицині, психології. Впливаючи на ритмічну активність мозку, наприклад за допомогою ритмічно повторюваних звуків, музики, особливо тієї, що не має мелодії, або хімічних препаратів, електромагнітних коливань можна впливати на поведінку людини, змінювати її психічний стан.

Продовженням головного мозку є спинний мозок, який здійснює дві головні функції - рефлекторну, що контролює рухові, вегетативні рефлекси і провідникову - контролює роботу внутрішніх органів і кістякової мускулатури. Від нього залежить рухова активність організму, стан його внутрішніх органів. При його ушкодженнях -травмах виникає паралізація певних органів.

Питання

1. Які структурні елементи нервової системи мають значення для безпеки людини?

2. Що таке рефлекси, їх значення у безпеці людини?

3. Які функції основних відділів головного мозку формують безпеку організму

4. Що таке біоелектрична активність мозку, її значення у безпеці людини?

5. Яка роль головного і спинного мозку в забезпеченні безпеки людини?

5.3. Вища нервова діяльність - основа соціальної безпеки людини

Вища нервова діяльність обумовлює психихічні властивості людини, які забезпечують їй психічну та загальну безпеку. З точки зору БЖД - це перед усім пам'ять, емоції, сенсомоторніреакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності, без яких безпечна діяльність в будь-якій сфері діяльності майже неможлива. Всі ці якості людини - результат електричних, біохімічних реакцій в певних зонах кори головного мозку.

Кожна така зона формує певний прояв вищої нервової діяльності людини, від якої залежить відношення людини до оточуючого середовища - побутового, виробничого, соціального, природного. Особливе значення ВНД має в формуванні стосунків у виробничому колективі, сім'ї.