В більшості випадків важко оцінити у вартісному вираженні всі елементи рішення. Дуже важливо враховувати в процесі прийняття рішення якісні фактори, бо інакше існує небезпека прийняття неправильного рішення. Так, наприклад, внаслідок прийняття рішення про виробництво комплектуючих власними силами може зупинитися виробництво у постачальника, що виготовляє дані комплектуючі. Це може спричинити скорочення чисельності працівників, зниження продуктивності праці. У випадку закупівлі комплектуючих у постачальника, фірма стає залежною від нього і у випадку порушення ним термінів поставок, виникає можливість невиконання зобов'язань перед клієнтами і зниження довіри та обсягів реалізації в майбутньому. Моральні збитки і втрату довіри неможливо виразити у вартісних вимірниках, проте бухгалтер зобов'язаний поряд з релевантною інформацією врахувати і дані фактори. Якщо постачальників даних комплектуючих багато, а на продукцію фірми повторних замовлень не передбачається, то нема потреби надавати велике значення якісним факторам і навпаки.
Отже, якісні фактори, які впливають на такий тип рішень, поділяються на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів відносять: надійність постачальника комплектуючих та стабільність його ціни, якісні характеристики комплектуючих, що поставляються, а також час, необхідний для поновлення виробництва у випадку невиконання постачальником зобов'язань. Внутрішніми факторами є: наявність достатньої потужності, завантаження персоналу, прогресивні зміни в технології виробництва.
Відсутність вільних потужностей позбавляє фірму можливості виробляти комплектуючі власними силами. Аналогічно, бажання зберегти кваліфікований персонал та технологічні секрети можуть сприяти відмові від вигідної пропозиції закупляти комплектуючі на стороні.
Оптимальне використання ресурсів в умовах обмежень
У діяльності підприємств часто виникають фактори, які обмежують можливості підприємства, пов'язані з випуском і реалізацією продукції. Зокрема, до таких обмежень можна віднести виробничу потужність, матеріальні ресурси, грошові кошти, попит на продукцію та ін. У такій ситуації підприємство змушене обирати виробництво тих видів продукції, яке є найвигіднішим (найприбутковішим). У даному випадку виникає потреба складання виробничої програми, яка забезпечить максимальний прибуток в умовах наявних обмежень. При цьому кількість обмежень може бути різною. За наявності лише одного обмеження для оптимального використання ресурсів аналіз базується на показнику маржинального доходу на одиницю обмежуючого фактора.
Наприклад, фірма виробляє три вироби і складає виробничу програму і план продажу на наступний квартал. Інформація про три вироби наступна:
Технічні можливості обмежені 1500 машино-годинами і недостатні для забезпечення потреб збуту по виробах. Необхідно визначити, який виріб необхідно виробляти у звітному періоді.
У даній ситуації можливості фірми у збільшенні виробництва продукції і прибутку обмежені продуктивністю обладнання. На перший погляд, фірмі слід віддати перевагу виробництву виробу А, оскільки валовий прибуток на одиницю реалізованих виробів А найбільший. Але така думка є не правильною. Для виробництва одиниці виробу А необхідно 5 машино-годин при недостатніх потужностях, а для виробництва одного виробу В - 3 і С - 1 машино-години відповідно. Якщо фірма вирішить виготовляти вироби В і С, то вона зможе продати по 300 виробів кожного виду і у неї ще залишаться виробничі потужності для виготовлення виробу А. У випадку виробництва тільки виробу А, фірма зможе задовольнити попит на ці вироби, але у неї не залишиться виробничих потужностей для виробництва виробів В і С. Для розробки оптимальної виробничої програми необхідно визначити валовий прибуток на обмежуючий фактор для кожного виробу, а потім на основі цих розрахунків встановити першочерговість виробництва виробів за рентабельністю.
Тепер фірма може розподілити 1500 машино-годин у відповідності із встановленою першочерговістю. Спочатку необхідно виготовити максимальну кількість виробу С (300 од.), на що потрібно 300 машино-годин; потім максимальну кількість виробу В (300 од.), на що потрібно 900 машино-годин. При цьому залишається 300 машино-годин для виробництва виробу А. Це дає змогу виготовити 60 одиниць виробу А. Розподіл часу в машино-годинах буде наступним:
Реалізація цієї виробничої програми забезпечить наступний валовий прибуток:
Важливо відзначити, що перед прийняттям виробничої програми слід врахувати і якісні фактори. Наприклад, втрата клієнтів може відобразитись на майбутньому товарообігу, якщо фірма не допоставить вироби всіх типів (наприклад, 240 одиниць виробу А) постійним клієнтам.
Таким чином, інформація про релевантні витрати є основою для прийняття короткострокових рішень. Проте в результаті прийняття таких рішень довгострокові доходи підприємства повинні покрити всі його витрати.
У випадку наявності декількох обмежуючих факторів, аналіз здійснюється з допомогою лінійного програмування, яке включає три стадії: побудову моделі; рішення моделі та аналіз рішення. При побудові моделі лінійного програмування необхідно визначити змінні величини, цільову функцію та побудувати її рівняння, а також виявити обмеження та побудувати їх рівняння. Крім математичного, можливий графічний підхід до вирішення моделі лінійного програмування, який дає змогу показати зону можливих рішень.
Більш глибше процеси аналізу інформації, обґрунтування, підготовки та прийняття управлінських рішень розглядаються в курсі управлінського обліку.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік у зарубіжних країнах» автора Воронко Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз варіантів альтернативних короткострокових рішень“ на сторінці 3. Приємного читання.
