де ФС - фактична собівартість готової продукції; НВ - незавершене виробництво на початок місяця; В - витрати на виробництво продукції за місяць; НВК - незавершене виробництво на кінець місяця.
Залишок незавершеного виробництва визначається шляхом проведення інвентаризації або на основі даних оперативного обліку і оцінюється за плановою (нормативною) собівартістю або за собівартістю еквівалентної одиниці продукції.
Еквівалентні одиниці готової продукції - це кількість одиниць продукції, обробленої за звітний період з врахуванням відсотку їх готовності.
Наприклад, якщо на підприємстві за місяць виготовлено 20000 одиниць продукції, а ще 6000 одиниць оброблено наполовину, то витрати підприємства еквівалентні витратам на виготовлення 23000 одиниць готової продукції (20000+ (6000 х 50 %)).
Калькулювання за процесами, яке здійснюється за допомогою еквівалентних одиниць продукції, відбувається у такій послідовності:
визначення кількості фізичних одиниць продукції;
розрахунок кількості еквівалентних одиниць для кожної статті витрат;
підрахунок суш всіх облікованих витрат на виробництво;
розрахунок собівартості еквівалентної одиниці продукції; визначення собівартості готової продукції та незавершеного виробництва.
При цьому порядок розрахунку кількості еквівалентних одиниць готової продукції та калькулювання їхньої собівартості буде залежати від методу оцінки запасів, який використовує підприємство.
В умовах калькулювання за процесами з використанням середньозваженої собівартості незавершене виробництво на початок місяця не враховують, оскільки вважають, що продукція, яка була незавершена обробкою на початок звітного періоду, доробляється і включається до складу готової продукції під час звітного періоду.
Калькулювання за процесами з використанням методу FIFO ґрунтується на припущенні, що витрати поточного місяця пов'язані, насамперед, із завершенням виробництва тієї продукції, яка на початок місяця рахувалась у залишках незавершеного виробництва як остаточно не оброблена. Одночасно незавершене виробництво на початок місяця віднімається при визначенні кількості еквівалентних одиниць готової продукції, оскільки цю частину продукції було оброблено в попередньому місяці.
Важливим питанням калькулювання собівартості продукції за позамовним і попроцесним методами є віднесення непрямих витрат (накладних, загальних, спільних) до відповідних замовлень або видів продукції. Проблема полягає в тому, що ці витрати не можуть бути прямо віднесені до відповідних об'єктів витрат, а повинні бути розподілені між виробами і замовленнями пропорційно до певної бази (обсягу виробництва, годин праці робітників, машино-годин роботи обладнання, прямої заробітної плати, матеріальних витрат тощо).
При цьому розраховується ставка розподілу непрямих витрат як відношення суми накладних витрат до загальної величини бази їх розподілу. Така ставка може бути єдиною для всіх виробничих підрозділів підприємства (у випадку виробництва однорідної продукції однакової складності) або встановлюватися для кожного виробничого підрозділу окремо (за умови різної складності праці у них).
У випадку наявності загальних витрат обслуговуючих підрозділів розподіл виробничих накладних витрат включає такі етапи:
розподіл загальних витрат між підрозділами підприємства;
перерозподіл витрат обслуговуючих підрозділів між виробничими підрозділами;
розрахунок ставки накладних витрат для кожного виробничого підрозділу;
розподіл накладних витрат між виробами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік у зарубіжних країнах» автора Воронко Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи обліку витрат у системі виробничого обліку і прийняття управлінських рішень“ на сторінці 2. Приємного читання.
