Окремі країни (наприклад, США) проблему негативного гудвілу вирішують шляхом розподілу сукупної чистої вартості підприємства за ідентифікованими активами так, щоб їх оцінка була знижена (доведена) до ринкової, і тоді негативний гудвіл буде відхилено.
У Великобританії вважають, що ідентифіковані активи не повинні оцінюватися з метою елімінування негативного гудвілу, оскільки їх оцінкою виступає ринкова ціна. У Німеччині негативний гудвіл визначається як кредиторська заборгованість, списання якої можливе лише за певних обставин (наприклад, при отриманні прибутку від перепродажу підприємства або при настанні події, яку очікували раніше, з врахуванням якої призначалася ціна купівлі).
У зарубіжних країнах використовуються три основні підходи до обліку гудвілу:
капіталізація (відображення в складі активів) без амортизації та списання лише при очевидній та суттєвій втраті вартості (наприклад, у Данії). При цьому вважається, що гудвіл не втрачає вартості і при належному управлінні підприємством повинен підтримуватись на постійному рівні;
капіталізація з наступною амортизацією протягом терміну корисного використання (характерний для США). При такому варіанті вважається, що забезпечується дотримання принципу відповідності доходів і витрат, оскільки витрати на придбання гудвілу співставляються з доходами, які він приносить у наступні роки;
негайне списання за рахунок власного капіталу чи прибутку (дозволено у Великобританії). Такий підхід базується на твердженні, що гудвіл не може вважатися активом, оскільки не може контролюватися менеджментом, термін корисного використання його практично визначити неможливо, а при ліквідації підприємства нічого не коштує.
У випадку, коли вважається, що гудвіл не є активом у звичайному розумінні та не мас об'єктивної вартості, виникає можливість, з одного боку, показати його специфіку, а, з іншого, користувачу інформації самостійно трактувати сутність даної категорії нематеріальних активів. У такій ситуації гудвіл обліковується як дебетовий залишок на контррахунку до власного капіталу.
Окремі види нематеріальних активів можуть мати матеріальний носій (наприклад, дискета для програмного комп'ютерного забезпечення), проте, для даної категорії активів він є вторинним по відношенню до нематеріальної складової.
Нематеріальний актив може бути ідентифікованим, якщо він є відокремлюваним від інших активів (підприємство може його орендувати, продати, обміняти тощо), та якщо підприємство має можливість виділити майбутні економічні вигоди, отримувані від нього. Питання обліку та відображення у фінансовій звітності таких активів регулюються МСБО 38 "Нематеріальні активи" та іншими МСФЗ.
На відміну від таких активів гудвіл, який виникає в результаті об'єднання підприємств, не можна продати, обміняти або здати в оренду, а також окремо виділити майбутні економічні вигоди, які підприємство очікує від його використання. Гудвіл може бути ідентифікований тільки з цілим підприємством. Цей вид нематеріальних активів розглядає МСФЗ 3 "Об'єднання бізнесу".
Нематеріальні активи відображаються у звітності, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод від їх використання (у вигляді доходу від реалізації продукції, економії витрат та ін.) та можна достовірно здійснити їхню оцінку. Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання у інших підприємств або створення самим підприємством.
У випадку придбання нематеріальних активів в інших підприємств собівартість включає всі фактичні витрати, понесені підприємством на доведення їх до стану, придатного для використання за призначенням (ціна придбання, оплата юридичних, реєстраційних послуг тощо).
Наприклад, підприємство придбало комп'ютерне програмне забезпечення дія автоматизації обліку складських запасів за $3,000. При цьому в обліку буде зроблено запис:
Нематеріальні активи 3,000
Грошові кошти 3,000
Оцінка нематеріальних активів, придбаних шляхом обміну, проводиться гак само, як і основних засобів. Наприклад, підприємство отримало торговельну марку в обмін на випущені 5000 акцій номінальною вартістю $6 і ринковою - $10 за одну акцію. Балансова вартість торговельної марки на дату обміну складає $32,000. Первісна вартість торговельної марки, яка дорівнює ринковій вартості акцій ($50,000), буде відображена в обліку записом:
Нематеріальні активи 50,000
Статутний капітал 30,000
Додатковий капітал 20,000
Якщо ці активи отримуються безкоштовно або за символічну плату (наприклад, коли держава розподіляє ліцензії чи квоти на імпорт або права на доступ до інших обмежених ресурсів), то оцінка відбувається за справедливою або номінальною вартістю з врахуванням усіх витрат на доведення активу до робочого стану.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік у зарубіжних країнах» автора Воронко Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нематеріальні активи, їх характеристика та облік“ на сторінці 2. Приємного читання.
