Розділ «Тема 1. Організаційно-правові засади бухгалтерського обліку в торгівлі та ресторанному господарстві»

Первісна вартість товарів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною вартістю товарів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Не включаються до первісної вартості товарів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Наступним елементом облікової політики торговельного підприємства є оцінка товарів під час вибуття. Згідно з ГІ(С)БО 9 для оцінки запасів під час їх вибуття застосовують методи:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

На підприємствах торгівлі та ресторанного господарства, як правило, застосовуються наступні методи оцінки вибуття запасів: середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) та ціни продажу.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. Метод оцінки товарів за цінами продажу використовується для підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства при умови постійного відсотка торговельної націнки для забезпечення зменшення трудомісткості облікових процедур, спрощення процедури інвентаризації та контролю за реалізацією товарів за ціною нижчою, ніж собівартість.

На ефективність діяльності підприємств торгівлі та ресторанного господарства впливає вибір правильної цінової політики.

На сьогоднішній день єдиної універсальної формули для формування ціни не існує. Кожне підприємство вибирає свій підхід до визначення ціни, Основним нормативним документом, що регулює політику ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також організації контролю за цінами та тарифами на території України, є Закон України "Про ціни і ціноутворення" [85]. В загальному значенні ціна - це виражена в грошовій формі вартість одиниці товару.

В даний час продавець вільний у визначенні ціни на реалізовану продукцію, товари і послуги, за винятком випадків, коли в процес ціноутворення втручається держава.

У торгівлі, як у інших галузях національної економіки, застосовуються вільні ціни, державні регульовані ціни.

Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Вільна ціна в торгівлі складається з первинної вартості, незалежно від джерел походження (постачальника, засновника, бартеру) та торгової націнки.

Торговельна націнка- сума витрат суб'єкта господарювання, що пов'язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна націнка є її максимально допустимим рівнем, який повинен враховуватися суб'єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.