Розділ «Модуль 2. Особливості здійснення розрахунково-касових та кредитних операцій банків»

Аваль - це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов'язання однієї із зобов'язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта). В авалі банку має зазначатися за кого він виданий. Якщо такої вказівки немає, то він вважається виданим за трасанта. Аваль може бути виданий у будь-який час (складання, видача, будь-який інший етап обігу векселя).

Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі) із зазначенням місця видачі. Для авалю достатньо одного підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя (крім підписів платника або векселедавця).

Авалюючи вексель банк надає строковий кредит або кредит до запитання, залежно від строку платежу за векселем. При цьому авалістом може бути як третя особа так і один із надписантів векселя. Він є боржником "другої черги", оскільки аваль набуває чинності лише після невиконання зобов'язань особою, за яку він виданий.

За умови невиконання клієнтом своїх зобов'язань банк має оплатити вексель, після чого отримує усі права як власник переказного векселя як проти особи за яку було видано аваль, так і проти осіб, які зобов'язані перед цією особою. Банки встановлюють ліміти з авалювання векселів для кожного платника за векселем та для кожного пред'явника векселя.

У разі прийняття банком позитивного рішення про авалювання векселів на кожному реєстрі векселя нараховується сума, яку має сплатити клієнт, а з останнім укладається договір авалювання.

За авальованими векселями банк нараховує проценти на авальний кредит та комісійні, а якщо кредитний ризик високий, то банк буде претендувати на більші комісійні за вчинення авалю.

А саме, крім процентів, за іногородніми авальованими векселями можуть утримувати комісію, дамно і порто, також комісію за зобов'язання надати авальний кредит. Така комісія, як правило, розраховується у процентному відношенні до суми, на яку банк зобов'язався забезпечити платіж за векселем, за період дії такого зобов'язання і незалежно від того, чи використав позичальник право на одержання авалю, чи ні.

Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках:

1) якщо мала місце відмова від платежу або акцепту, - проти пред'явлення опротестованого векселя;

2) якщо трасат припинив платежі, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні;

3) у разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, - проти рішення суду про оголошення банкрутом.

Банк не зобов'язаний оплачувати суму, яка перевищує наданий ним аваль та відшкодовувати векселедержателю витрати на опротестування векселя, якщо це не зазначено.

Зобов'язання банку як аваліста припиняється в разі оплати ним векселя.

Відповідальність банку як аваліста припиняється в разі:

- оплати векселя платником;

- оплати векселя особою, яка вчинила свій підпис раніше позичальника;

закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

Після оплати векселя банк аваліст набуває право регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль та проти всіх зобов'язаних перед цією особою солідарних боржників.

3.2. До позабалансових також відносять розрахункові вексельні операції, які поділяються на:

- операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком; видача банку простих векселів боржником банку)