Розділ 6. РЕОРГАНІЗАЦІЯ ТА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ БАНКІВ

До розподільчих способів реорганізації можна віднести поділ та виділення. Поділ передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи і передачу за розподільчим актом у визначених частинах усіх його майнових прав і зобов'язань кільком новоствореним банкам. Виділення передбачає створення банку (або кількох банків), якому (яким) за розподільчим актом у відповідних частинах переходять майнові права і зобов'язання банку, який реорганізовується.

При об'єднувальних та розподільчих способах реорганізації не допускається реорганізація, що не забезпечує відновлення ліквідності і платоспроможності та необхідного рівня капіталізації.

Слід зазначити, що з метою підвищення ефективності роботи великих банків, а також в умовах кризової ситуації може виникнути потреба розділити капітал великих банків, реорганізувати банки через їх поділ, а також виділення (за умови достатності капіталу кожного з банків, у тому числі новостворених), підставами для чого можуть бути: наявність значного обсягу проблемних кредитів і збитків; неякісний менеджмент, ускладнення прийняття оптимальних управлінських рішень і їх реалізація; конфлікт інтересів власників; необхідність виділення спеціалізованих банків, діяльність яких спрямована на обслуговування певних галузей, народногосподарських комплексів, для реалізації конкретних програм, проектів.

Крім того, реорганізація банку може відбуватися шляхом перетворення, яке передбачає зміну юридичною статусу товариства, у вигляді якого було створено банк. При перетворенні банку з одного виду на інший до новоствореного банку переходять усі майнові права і зобов'язання банку, що реорганізовується.

Підставами для реорганізації банку шляхом перетворення можуть бути: переорієнтація напрямів діяльності, збиткова діяльність окремих філій, необхідність зміни умов капіталізації та управління тощо.

Різні способи реорганізації можуть бути застосовані не тільки щодо проблемних банків, а й до будь-яких, що функціонують нормально. У ході реорганізації банк може вирішувати такі типові проблеми: зміна організаційної структури (відкриття відокремлених структурних підрозділів, у тому числі філій, скорочення й ліквідація частини підрозділів, зміна, оновлення складу та чисельності працівників і керівників); зміна складу учасників, а також організаційно-правової форми; входження до тих чи інших банківських груп; зміна наявних бізнес-процесів, технологічного процесу обслуговування клієнтів, менеджменту в цілому.

Банки, які внаслідок реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення припиняють свою діяльність як юридичні особи, виключаються з Державного реєстру банків і втрачають ліцензію на здійснення усіх банківських операцій. Банки — юридичні особи, створені в результаті реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення, зобов'язані здійснити реєстрацію банку та отримати ліцензію на проведення банківських операцій у Національному банку. При реорганізації банку шляхом приєднання, перетворення вносяться відповідні зміни до статуту банку-правонаступника. При реорганізації банку шляхом виділення зі зменшенням статутного капіталу банку, що реорганізовується, вносяться відповідні зміни до статуту банку, що реорганізовується.

Реорганізація банків здійснюється в кілька етапів: підготовчий етап; здійснення заходів, передбачених планом реорганізації; завершення реорганізації (рис. 6.2).

Підготовчий етап передбачає: отримання дозволу Національного банку на реорганізацію та прийняття рішення про реорганізацію (якщо реорганізація банку здійснюється за рішенням його власників); прийняття рішення Національним банком про примусову реорганізацію банку в разі істотної загрози платоспроможності банку за умови, що є пропозиція іншого банку про приєднання або злиття з цим банком; прийняття та погодження з Національним банком рішення про примусову реорганізацію (якщо реорганізація банку здійснюється за рішенням тимчасової адміністрації). Водночас на підготовчому етапі затверджується план реорганізації банку.

На другому етапі згідно з планом реорганізації банку передбачається здійснення таких заходів: отримання власниками істотної участі в банку письмового дозволу Національного банку на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику; інвентаризація та оцінка активів і зобов'язань банку; складання передавального акту (у разі проведення реорганізації шляхом злиття, приєднання або перетворення) або розподільчого балансу (у разі проведення реорганізації шляхом поділу або виділення); затвердження передавального акту або розподільчого балансу.

На етапі завершення реорганізації банку передбачається: внесення до Державного реєстру банків запису про виключення банку, що реорганізувався; внесення до Державного реєстру банків запису про реєстрацію банку-правонаступника.

Способи і процедури реорганізації банків можуть бути різними, однак оцінювання можливих фінансових результатів та здійснення контролю за цими процесами покладено на Національний банк України.

6.3. Реорганізація банку за рішенням його власників

Реорганізація банку за рішенням його власників розпочинається після отримання дозволу Національного банку на реорганізацію і затвердження плану реорганізації.

При цьому банк-правонаступник повинен відповідати вимогам щодо дотримання економічних нормативів у його діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування, установленим законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Банк, що реорганізовується, подає звітність згідно з порядком, установленим нормативно-правовими актами Національного банку, до дня внесення запису про державну реєстрацію його припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Національний банк має право вимагати від банків — учасників реорганізації надання інформації про стан здійснення реорганізації відповідно до затвердженого Національним банком плану реорганізації.

Порядок надання Національним банком дозволу на реорганізацію банку.

Здійснення заходів, передбачених планом реорганізації.

Банк, що реорганізовується, після отримання дозволу Національного банку на реорганізацію протягом 10 робочих днів повідомляє Національний банк (відповідне територіальне управління) про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення загальних зборів учасників банку щодо його припинення шляхом реорганізації. Особи, які внаслідок реорганізації мають стати власниками істотної участі в банку-правонаступнику і не були власниками істотної участі в банку, що реорганізовується, а також особи, які були власниками істотної участі в банку, що реорганізується, і збільшують її внаслідок реорганізації до 25, 50 чи 75 % статутного капіталу банку, зобов'язані до часу затвердження передавального акта / розподільчого балансу отримати письмовий дозвіл Національного банку на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику у випадку та порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку про реєстрацію банків.

Банк у разі проведення реорганізації шляхом злиття, приєднання або перетворення складає передавальний акт.