Розділ 3. БЕЗВИЇЗНИЙ НАГЛЯД ТА ВИЇЗНЕ ІНСПЕКТУВАННЯ БАНКІВ

Основними завданнями щодо функціонування та розвитку автоматизованої інформаційної системи "Досьє банків" є створення нових модулів, розширення обсягів інформації, деталізація показників і застосування їх для виявлення системних ризиків, ефективності (результативності) діяльності банків тощо.

3.3. Встановлення вимог щодо регулятивного капіталу та економічних нормативів регулювання діяльності банків

З метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, притаманні банківській діяльності, органи нагляду встановлюють вимоги щодо регулятивного капіталу та економічних нормативів регулювання діяльності банків.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Ризики в банківській діяльності випливають зі специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових втрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Як зазначалося у першому розділі, особливе значення у створенні сприятливих умов для підтримки стійкості банківських систем і попередження фінансових криз мають Базельські угоди про капітал, у яких визначено складові регулятивного капіталу (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Стандарти достатності капіталу згідно з Базельськими угодами про капітал

Згідно з Базельською угодою І капітал банку складається з основного (капіталу першого рівня) та додаткового капіталу (другого рівня). До основного капіталу належать фактично сплачений статутний капітал та розкриті резерви. Відверненням з основного капіталу є Гудвіл. Додатковий капітал включає довгостроковий субординований борг (не більше 50 % основного капіталу), результат переоцінки основних засобів, загальні резерви на покриття кредитного ризику (не більше 1,25 % зважених за ризиком ативів), нерозкриті резерви, нереалізований результат від переоцінки пайових цінних паперів (із понижувальним коефіцієнтом 0,45), гібридні капітальні інструменти. Окремих відвернень із додаткового капіталу не передбачено, однак для подальших розрахунків додатковий капітал слід брати у сумі, що не перевищує 100 % основного капіталу — "дозволений додатковий капітал". До відвернень із суми основного та додаткового капіталів належать вкладення в неконсолідовані банківські та фінансові дочірні установи, а також будь-які вкладення в статутні фонди інших банків і фінансових установ.

Поправкою до Угоди про капітал 1996 р. окремою складовою виділено капітал третього рівня, до якого було віднесено короткостроковий субординований борг. Цією поправкою передбачається, що капітал третього рівня може братися до розрахунку сумарного регулятивного капіталу виключно для покриття ринкових ризиків і в жодному разі не може бути компенсатором інших видів ризиків — кредитного та операційного. Водночас, у разі відсутності або нестачі капіталу третього рівня ринкові ризики можуть покриватися основним або додатковим капіталом, однак лише тими частинами, які не беруть участі в покритті кредитного ризику.

Базельська угода про капітал II фактично не змінила складових капіталу банку. Згідно з Базельською угодою II капітал банку складається з основного (капіталу першого рівня), додаткового (капіталу другого рівня) та капіталу третього рівня (рис. 3.4).

Водночас, у Базельській угоді II внесено два уточнення щодо порядку розрахунку регулятивного капіталу:

— перше полягає у зміні порядку врахування відвернень із суми основного та додаткового капіталів. Згідно з оригінальною версією Базельської угоди сума відвернень віднімалась від суми основного капіталу та дозволеної частини додаткового капіталу. Згідно з "Базелем II" відвернення потрібно віднімати окремо від основного та від дозволеного додаткового капіталів пропорційно (у пропорції 50 % х 50 %). Таким чином, оскільки додатковий капітал може включатися до регулятивного в сумі, що не перевищує основний капітал, Базельський комітет створив додатковий стимул для банків з метою акцентування роботи на основному капіталі як на найстабільнішому джерелі коштів;

— друге уточнення стосується виключення резервів під стандартну заборгованість, створених за рахунок прибутку, із додаткового капіталу. Однак це уточнення набуває чинності лише в тому разі, якщо для розрахунку кредитного ризику використовуватиметься підхід внутрішніх рейтингів. У разі застосування стандартизованого підходу алгоритм розрахунку регулятивного капіталу залишається незмінним.

Запропонований Базельським комітетом алгоритм розрахунку регулятивного капіталу є рекомендаційним. Кожна країна має право вносити в загальну схему певні корективи, які якнайбільше відповідають практиці банківського нагляду та особливостям банківської системи.

На відміну від порядку розрахунку регулятивного капіталу, який залишився практично незмінним, алгоритм визначення зважених за ризиком активів у Базельській угоді П зазнав докорінних змін порівняно з першим варіантом угоди. Алгоритм, запропонований у 1988 р. та запроваджений в Україні, передбачає окрему оцінку кредитного ризику (через систему вагових коефіцієнтів), регулятивного капіталу, і, як результат, — оцінку адекватності капіталу за формулою (3.1)

Рис. 3.4. Складові регулятивного капіталу банку згідно з Базельською угодою про капітал II

Таким чином, у сучасній практиці оцінка адекватності капіталу здійснюється де-факто і починається з визначення величини зважених за ризиком активів.

Натомість у Базельській угоді II через необхідність врахування крім кредитного ще й інших ризиків — ринкового та операційного,

— запропоновано зворотний алгоритм оцінки адекватності капіталу. Спочатку визначають величину "вимоги до капіталу", яку перемножують на 12,5, щоб отримати "еквівалент зважених за ризиком активів". Постійний множник 12,5 — це зворотне значення від 8 %, тобто 100%:8% =12,5. Потім визначають значення регулятивного капіталу і значення адекватності капіталу за формулою (3.2)

Таким чином, оцінка адекватності капіталу згідно з Базельською угодою II починається не з визначення зважених за ризиком активів, а з визначення необхідної величини капіталу для покриття відповідного ризику.

Нормативною базою щодо регулятивного капіталу та економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні є "Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні". Згідно з цією інструкцією регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.