Розділ 5. Маркетингова стратегія комерційного банку

Для одержання остаточного висновку, розрахуємо загальну шкалу значень середньозваженого балу для виявлених ознак "стратегічності" (т = 12).

Таблиця 5.9.

Готовність комерційних банків до реалізації стратегії банківського маркетингу

Зобразимо загальну шкалу середньозважених балів міри прояву ознак "стратегічності" банків, із вказівкою отриманого значення середнього зваженого балу готовності до реалізації стратегії банківського маркетингу 5 = 85,25, що дозволить остаточно визначити міри готовності банків до реалізації стратегії банківського маркетингу.

Відповідно до побудованої шкали, загальна готовність комерційних банків до реалізації стратегії банківського маркетингу оцінюється як "НИЗЬКА".

Коментарі:

1. Визначеність місії.

Оцінка: немає затвердженого і доведеного до відома персоналу документа, який містить гласно обговорену й прийняту стратегію банківського маркетингу.

2. Визначеність цілей і стратегії.

Оцінка: уявлення про стратегічні цілі розмите й неконкретне у свідомості виконавців.

3. Здатність своєчасного розпізнавання проблем і механізмів їхнього рішення.

Оцінка: у банках тільки починається робота з організації оперативних інформаційних потоків про стан зовнішнього середовища й розподіл інформації серед менеджерів.

4. Робота з підвищення конкурентноздатності.

Оцінка: у банках немає чіткого і єдиного розуміння його конкурентних переваг і слабкостей, робота з підвищення конкурентноздатності не має ідеологічної основи, а тому ведеться не систематично.

5. Адаптованість до можливостей, які відкриваються. Оцінка: продуктовий потенціал банків орієнтований на наявний ринок.

6. Орієнтованість поточного управління на виконання стратегічних завдань.

Оцінка: через невизначеність стратегічних установок і недосконалості організаційної структури поточне управління слабко орієнтоване на виконання стратегічних завдань.

7. Організаційний поділ стратегічних задач від оперативних завдань.

Оцінка: вище керівництво банків значною мірою покладає на себе оперативні питання нижчого рівня прийняття рішень, обмежуючи середній менеджмент в можливостях прийняття самостійних рішень.

8. Наявність штабних підрозділів, які здійснюють консультування з питань стратегічного розвитку.