Розділ «Тема 11. Кредитні ризики банківництва»

- диверсифікація кредитного портфеля - надання кредитів широкому колу позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розміром капіталу, формою власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон тощо). Використання методу диверсифікації потребує віл банківських працівників відповідного рівня професіоналізму та знання ринку, специфіки розвитку галузей економіки, стану різних географічних регіонів та діяльності різних категорій позичальників. Виділяють наступні види диверсифікації:

o галузева диверсифікація - розподіл кредитів між клієнтами, які здійснюють свою діяльність у різних галузях економіки. При цьому банківські працівники повинні проводити їхній аналіз та прогнози розвитку. Найбільший ефект досягається при розподілі кредитного портфелю між галузями з протилежними фазами коливань лілового циклу. Якщо одна галузь перебуває на стадії економічного зростання, а інша переживає стадію занепаду, то їхні позиції змінюються на протилежні і зниження доходів віл однієї групи позичальників компенсується підвищенням доходів від іншої, що допомагає банку стабілізувати доходи та мінімізувати ризики:

o географічна диверсифікація - розподіл кредитних ресурсів між позичальниками, які перебувають у різних географічних регіонах, країнах із різними економічними умовами тощо. Використання методу географічної диверсифікації допомагає банківським установам нівелювати вплив кліматичних та погодних умов, політичних та економічних потрясінь, які впливають на кредитоспроможність позичальників;

o портфельна диверсифікація - розподіл кредитів між різними категоріями позичальників (великими і середніми підприємствами, чалим бізнесом, юридичними та фізичними особами, домашніми господарствами тощо). При цьому, чим більшій кількості позичальників буде надано кредитні кошти банку, за інших рівних умов, тим меншим буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижча від ймовірності банкрутства одного чи кількох клієнтів банку;

- концентрація кредитного портфеля - зосередження кредитних операцій у певній галузі чи групі взаємопов'язаних галузей, на певній географічній території або кредитування певних категорій клієнтів.

Класифікація та управління концентрацією кредитних вкладень у банку може здійснюватися за такими напрямами:

o галузева концентрація - зосередження кредитних вкладень банку у певній галузі (виді діяльності). При цьому банківські установи можуть використовувати методи рейтингування галузей економіки, визначення рівня їх ризику (низький, середній, високий) та встановлення рейтингової оцінки. Галузевий рейтинг застосовується банківськими установами при визначенні оцінки фінансового стану та класу позичальника. Банківські установи можуть встановлювати граничний ліміт галузевої концентрації кредитних вкладень для галузей із визначеними рівнями ризику у відсотку кредитного портфелю банку (наприклад, галузь з низьким ризиком! 55% кредитного портфеля, з середнім та високим ризиком - відповідно 30 і 15% кредитного портфеля банку);

o географічна концентрація - зосередження кредитних вкладень банку на певній географічній території. Метод географічної концентрації може використовуватися банківськими установами для обмеження кредитування нерезидентів та недопущення спрямування кредитних вкладень у значних обсягах за межі території України. Крім того, перевага може надаватися тим клієнтам, які здійснюють діяльність у тому самому географічному регіоні, що і банк;

o портфельна концентрація - зосередження кредитних вкладень банку серед певних категорій позичальників. При використанні методу портфельної концентрації можуть використовуватися: концентрація кредитних вкладень на одного позичальника, концентрація кредитних вкладень за спорідненими позичальниками, концентрація кредитних вкладень за інсайдерами тощо;

- лімітування - встановлення максимально допустимих розмірів надання кредитів позичальникам, що дає змогу обмежити ризик;

- резервування - полягає у формуванні банком резервів на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями;

в) методи мінімізації ризику на рівні банку:

- розподіл повноважень у процесі прийняття рішень;

- підвищення кваліфікації банківських працівників;

- створення системи мотивації персоналу банку;

- розроблення власних методик виявлення і оцінювання ризиків банку;

- підвищення компетентності керівництва банку.

2. Методи Національного банку України щодо мінімізації кредитних ризиків, які включають (рис. 11.7):

а) методи мінімізації ризиків на рівні позичальника:

- розроблення рекомендацій щодо оцінювання кредитоспроможності позичальника;