Правила поводження з біологічними відходами та їх утилізація

Системи утримання тварин

Канаву завантажують спочатку соломою (невелика кількість), а потім сухими дровами, причому на обох краях її залишають вільний простір (13 – 20 см) для посилення тяги повітря. Дрова поливають бензином чи нафтою. На виступи нижньої ями кладуть поперек 4 сирі товсті колоди, на які поміщають труп. З боків і зверху труп накривають дровами або торфом. Горючий матеріал у нижній ямі запалюють із підвітряної сторони.

Місце для спалювання трупів вибирається лікарем (фельдшером) ветеринарної медицини, за узгодженням з пожежною охороною.

Перевага – повне знищення збудників інфекційних хвороб та можливість використання золи в якості добрива для рослин, недолік – втрата таких цінних продуктів як м'ясо-кісткове борошно, жир, роги, копита, які можна було утилізувати.

3) Захоронения трупів на скотомогильнику. Скотомогильники – спеціально відведені обладнані ділянки землі для захоронения трупів тварин.

Захоронения трупів – примітивний і нераціональний спосіб знищення їх, але на сьогоднішній день майже не застосовується. При захороненні трупів необхідно суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних правил, щоб не допустити розсіювання стійких форм збудників інфекційних хвороб (сибірка, емфізематозний карбункул ).

Захоронения трупів в земельних ямах дозволяється у виняткових випадках при масовій загибелі тварин від стихійного лиха і неможливості їх транспортування, спалення, знезараження в біотермічних ямах або ж з дозволу Головного державного інспектора ветеринарної медицини міста, району.

Труп, заритий у землю, піддається спочатку розкладанню в анаеробних умовах під впливом анаеробної мікрофлори кишечнику. У цей період труп у землі гниє. Пізніше, при доступі кисню із ґрунтового повітря починається тління трупа і його висихання. Тривалість цих процесів залежить від повітропроникності, вологості й інших фізичних властивостей ґрунту. Найкращим для влаштування скотомогильника є повітропроникний крупнопористий ґрунт, що складається з піску й вапна; гіршими – ґрунти суглинисті, глинисті, торф'яні або болотисті. Висока й низька вологість ґрунту затримує розкладання, середня – найбільш сприяє цьому процесу. Низька температура затримує процеси розкладання трупа. Захоронения в одну яму декількох трупів сповільнює їхнє розкладання внаслідок зменшення площі контакту трупів із ґрунтом. Повільне гниття викликає перенасиченість ґрунту органічними речовинами й може призвести до забруднення води. Тому тварин, що загинули від інфекційних хвороб, не рекомендується хоронити в загальні ями.

Місцезнаходження ділянки землі для облаштування скотомогильника та біотермічної ями та їх розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту: відведення земельної ділянки під скотомогильник та біотермічну яму, проекти облаштування нових скотомогильників та біотермічних ям, розширення і реконструкція діючих підлягають погодженню з місцевою державною службою ветеринарної медицини, санітарно-епідеміологічною та екологічною службою.

Територія, відведена під скотомогильник, біотермічну яму не повинна піддаватись дії зсувів і обвалів, затоплюватися талими, дощовими і паводковими водами.

Скотомогильник повинен бути розташований в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно- захисна зона повинна бути не менше 2000 – 3000 м від житлових будівель (населених пунктів), тваринницьких (у тому числі і птахівничих) приміщень, зон відпочинку, а також колективних садів та городів, не менше 200 – 300 метрів від скотопрогінних трактів, автомобільних доріг і залізниць залежно від їх категорій, рік, ставків і інших водойм.

У санітарно-захисних зонах забороняється:

• будівництво тваринницьких приміщень, ферм, комплексів, літніх таборів для утримання тварин, випасати тварин, косити траву, брати, вивозити і виносити землю за їх межі;

• розміщення житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів, спортивних споруд, садів, садівницьких товариств;

• джерел централізованого водопостачання, водозабірних споруд, споруд водопровідної розподільної мережі;

• відведення земельних ділянок в приватне користування незалежно від їх використання;

• використання території скотомогильників, біотермічних ям після їх закриття.

Скотомогильник влаштовують на ділянці із сухим, пухким, пористим ґрунтом, з низьким рівнем ґрунтових вод (не менше З м від поверхні ґрунту), площею не менше 600 м2 або з розрахунку 0,25 га на 1000 голів тварин в населеному пункті. Не можна відводити під скотомогильник місця, що заливаються весняними й зливовими водами, а також на крутих схилах, де часто відбувається розмивання свіжих могил, а при низькій вологості ґрунту – висихання трупів.

Для затримки снігових і зливових вод на території скотомогильника його обводять із внутрішньої сторони огорожі канавою глибиною в 1,4 м і шириною в 1-1,5 м. Ворота скотомогильника повинні постійно бути на запорі. Трупи на скотомогильнику заривають на глибину 2 м. Над могилою роблять насип висотою в 0,5 – 0,6 м. Ями для закопування трупів зимою готовлять восени и закривають їх для захисту від снігу дошками.

В'їзд на територію скотомогильника, біотермічної ями обладнують воротами.

Територію скотомогильника та біотермічної ями огороджують міцною суцільною огорожею з місцевих будівельних матеріалів, висотою до 1,5 м (рис. 7.7).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи утримання тварин» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правила поводження з біологічними відходами та їх утилізація“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Системи утримання великої рогатої худоби

  • Цілорічна стійлова система

  • Стійлово-вигульна система без використання пасовищ система

  • Стійлово-вигульна система з використанням пасовищ система

  • Стійлово-табірна система без використання пасовищ.

  • Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання худоби м'ясних порід

  • Гігієнічні вимоги до систем утримання корів за інтенсивної технології виробництва молока

  • Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання великої рогатої худоби у приватному секторі

  • Утримання корів у зимовий період

  • Утримання корів у літній період

  • Утримання молодняку

  • Системи утримання свиней

  • Санітарно-гігієнічні вимоги до свинарників

  • Обладнання свинарників та санітарно-гігієнічні вимоги до приміщень

  • Вентиляція свинарників та санітарно-гігієнічні вимоги до мікроклімату

  • Утримання кнурів-плідників

  • Утримання свиноматок

  • Утримання поросних маток

  • Утримання підсисних маток з поросятами

  • Утримання поросят-сисунів

  • Утримання племінного і ремонтного молодняку свиней.

  • Утримання свиней на відгодівлі

  • Особливості інтенсивної технології виробництва свинини

  • Розміщення свиней у свинарниках

  • Системи утримання коней

  • Санітарно-гігієнічні вимоги до стаєнь

  • Характери сти ка огороджуючих конструкцій та облаштування стайні

  • Санітарно-гігієнічні вимоги до підстилки і підстилкових матеріалів

  • Мікроклімат стайні та його оптимізація

  • Стаєнно-пасовищна системи утримання коней

  • Вимоги до утримання племінних жеребців

  • Системи утримання овець і кіз

  • Пасовищна система утримання овець і кіз

  • Стійлово-пасовищна система утримання овець і кіз

  • Стійлова система утримання овець і кіз

  • Санітарно-гігієнічні вимоги до приміщень для утримання овець

  • Системи утримання хутрових звірів і кролів

  • Системи утримання звірів і кролів.

  • Зовнішньокліткова система утримання кролів

  • Напіввільна система утримання кролів

  • Шедова система утримання кролів

  • Системи утримання хутрових звірів

  • Санітарно-гігієнічні вимоги до будівель і споруд, складських приміщень та їх окремих елементів

  • Потреба в кормах і підстилці

  • Системи утримання сільськогосподарської птиці

  • Системи та способи утримання птиці різних видів

  • Утримання птиці на підлозі

  • Утримання птиці у клітках

  • Вигульна система утримання птиці

  • Утримання птиці у вольєрах

  • Утримання курей в селянських господарствах

  • Утримання ремонтного молодняку

  • Утримання курчат-бройлерів

  • Вимоги до приміщень для утримання курчат-бройлерів

  • Вимоги до утримання курчат-бройлерів на великих промислових підприємствах

  • Утримання курчат-бройлерів у приватному секторі

  • Утримання індиків

  • Утримання гусей

  • Утримання качок

  • Утримання качок у приватному секторі

  • Утримання цесарок

  • Утримання перепелів

  • Вирощування молодняку перепелів

  • Утримання страусів

  • Характеристика систем утримання страусів

  • Облаштування території страусиної ферми

  • Правила поводження з біологічними відходами та їх утилізація
  • Санітарно-гігієнічні вимоги до одержання та знезараження гною

  • Нормативи виходу екскрементів за добу від тварин на скотарських підприємствах

  • Добові виділення екскрементів від однієї тварини на свинарських підприємствах при багатокомпонентній годівлі вологими мішанками