Виймання трупа з місця його захоронения з метою додаткових (макроскопічних, гістологічних, хімічних) досліджень називається ексгумацією. Давність захоронения при цьому не має значення.
Відомо, що труп тварини є джерелом інфекції. В органах та тканинах, загиблих від інфекції тварин, мікроорганізми, що викликали захворювання, живуть тривалий час при певній температурі і вологості.
Відразу, після загибелі тварини, необхідно викликати лікаря ветеринарної медицини для огляду трупа, встановлення причини смерті, виявлення можливої заразної хвороби, для вказівки запобіжних заходів відносно людей і тварин і способу знищення трупа. До вилучення трупа необхідно організувати його охорону.
Труп потрібно вилучити як можна швидше після його огляду лікарем ветеринарної медицини. Якщо прибуття лікаря ветеринарної медицини (фельдшера) для огляду трупа з якої-небудь причини неможливо, то труп вилучають негайно. Перевезення трупів тварин здійснюється у спеціальних ящиках.
Транспорт для перевезення трупів тварин повинен бути міцним, розрахований на вантажопідйомність не менше 600 кг. Ящик або кузов автомашини, у який укладається труп, повинен мати кришку, що закривається, бути водонепроникним, зручним для завантаження й вивантаження, для очищення й дезінфекції.
Внутрішні стінки ящика й кришку оббивають оцинкованим або листовим залізом; листове залізо фарбують олійною фарбою. Зовні ящик і кришка, а також всі інші частини кузова повинні бути пофарбовані олійною фарбою. Розмір ящика: довжина 240 – 250 см, ширина 170-175 см, висота 80 – 85 см. Є два варіанти обладнання ящика:
• обидві бічні, передню стінки й днище збивають наглухо, а відкидною залишають лише задню стінку, причому днище в цієї стінки повинно мати борт висотою 8-10 см;
• відкидними роблять обидві бічні й задню стінки, причому днища в цих стінок повинні мати борти висотою 8 – 10 см.
Стінки навішують до бортів (або вставляють у них) і скріплюють між собою в кутах. Для зручності завантаження й вивантаження, влаштовують різні пристосування (скоби для навішення багрів і дощок тощо). Цей візок не можна застосовувати з іншою метою.
Особи, що беруть участь у перевезенні трупів, повинні бути проінструктовані лікарем ветеринарної медицини, забезпечені спецодягом, дезінфікуючими засобами, милом і рушником. Негайно після видалення трупів ретельно очищають й дезінфікують (заключна дезінфекція) приміщення і навколишні предмети, що контактували з ним.
Розтин трупів і зняття шкур проводиться у спеціальних приміщеннях на ветеринарно-санітарних заводах, в окремих випадках – на скотомогильниках.
Знищення трупів тварин здійснюється різними способами:
• 1) переробка на ветеринарно-санітарних заводах або на утильустановках.
• 2) спалювання у ямах, траншеях, у спеціальних печах.
• 3) захоронения трупів на скотомогильнику.
• 4) знищення трупів у біотермічних ямах.
• 1) Переробка на ветеринарно-санітарних заводах або на утильустановках. Ветеринарно-санітарний завод – це підприємство для утилізації трупів тварин та боєнських конфіскатів у результаті термічної обробки у спеціальних казанах і наступною їх переробкою у нешкідливі технічні й кормові продукти – технічний жир, клей і м'ясо-кісткове борошно При цьому (у допустимих випадках) збирається тваринна сировина – шкури, кінське й коров'яче волосся, щетина, роги, копита й технічна кістка.
Утилізація здійснюється на спеціальних підприємствах, які можуть варіювати від примітивних утильустановок із простими салотопними казанами до великих ветеринарно-санітарних утильзаводів зі складними утилізаційними апаратами. Утилізаційні підприємства споруджують у населених пунктах для обслуговування потреб останніх, а також у місцях забою тварин на м'ясо.
На невеликих бойнях утилізаційне відділення поміщають в окремому невеликому приміщенні, де переробляють конфіскати й незаразні трупи на технічний жир і виварені залишки для корму худоби. На середніх і великих м'ясокомбінатах для переробки негострозаразної сировини утилізаційний цех розміщають в одному з приміщень м'ясокомбінату. В разі відсутністі у населеному пункті утильзаводу, м'ясокомбінат утилізує й гострозаразний матеріал, тоді спеціально обладнаний утильцех розміщують за межами приміщень, на віддалі від останніх, при ізоляторі.
У населених пунктах місце для ветеринарно-санітарного утильзаводу (утильустановки) відводять не ближче 1 км від житлових будинків, на віддалі від тваринницьких ферм, місць випасу й прогону худоби та водойм. Місце має бути недоступне для свійських та диких тварин, для чого його обносять глухим, суцільним парканом висотою не менше 2 м. Стічні води утильзаводу (утильустановки) збирають у відстійних колодязях і спускають тільки після знешкодження на полях фільтрації або полях зрошення. У межах огородженої території забороняється розміщувати житлові будинки, приміщення для тварин і склади для продуктів харчування й кормів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи утримання тварин» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правила поводження з біологічними відходами та їх утилізація“ на сторінці 3. Приємного читання.
