Перш ніж заводити страусів, необхідно вибрати підходящу ділянку для будівництва зимового приміщення й загону. Місцевість повинна задовольняти біологічні особливості птиці, а також технологічний і санітарний стан. Будь-яка птахоферма – це виробнича ділянка
(незалежно від її розмірів, що випускає продукції й передбачувану продуктивність), її успіх залежить головним чином від матеріально- технічного забезпечення. Для нормального функціонування ферми в першу чергу необхідні близькість лінії електропередач, водопостачання (централізоване чи децентралізоване). Вирощену на фермі продукцію можна вивозити на автотранспорті. Для цього ділянку найкраще вибирати за межами населеного пункту, але недалеко від проїзних шляхів. Однак розташовувати страусину ферму безпосередньо біля шосе не можна.
Загін (вигульний майданчик) повинен добре освітлюватися сонцем, у зв'язку з чим дерева і кущі на ньому небажані (допускаються окремі невеликі дерева, що не створюють сильної тіні) (рис. 6.47). Ділянка, що добре опромінюється сонячними променями сприяє зменшенню інфекційних захворювань.
Рис. 6.47. Відпочинок у тіні
У разі необхідності, загін можна захистити від панівних північних вітрів насадженнями із кущів (лісосмугою).
Вимоги до приміщень для утримання страусів
Всі споруди ферми по розведенню страусів можна розділити на основні й підсобні. До основних (виробничих) приміщень відносяться: стаціонарний пташник, загін і інкубатор. До підсобних – склади для інкубаційних і товарних яєць, мийна, кормокухня й т.д. В інкубаторі великої ферми необхідні наступні кімнати: для приймання і сортування інкубаційних яєць, а також кімнату для зберігання харчових яєць. На території дрібних ферм яйця страусів можна закладати в інкубатори безпосередньо в стаціонарних пташниках, коли в літню пору птиця утримується в загонах. З цією метою в приміщеннях установлюють інкубатори й обігрівачі для добових страусенят. Недопустиме потрапляння сонячних променів на інкубатори під час роботи.
Склад для зберігання й накопичення інкубаційних яєць до наступного закладання в інкубатор може бути розміщений в іншій кімнаті з доброю вентиляцією, можливістю підтримання температури на рівні +8-12 0С і відносної вологості повітря біля 60 %. Склад обладнують етажерками з рухливими навколо осі полками для зберігання й повороту яєць. Харчові яйця можна зберігати в коморі при звичайній температурі.
Бажано також на невеликій фермі мати камеру газації, для дезінфекції яєць перед закладкою в інкубатор. Ця камера повинна бути герметичною, що не допускає проникнення газів і парів дезінфектантів у приміщення, яке необхідно обладнати вентиляцією для швидкого видалення газів після відкриття камери.
Стаціонарний пташник – утеплене приміщення на фундаменті, що може бути побудоване із цегли, тесу або інших матеріалів. Краще місце для нього ділянка з піщаним ґрунтом.
Приміщення найкраще поставити на фундамент, тому що це допомагає підтримувати сухість у приміщенні і його нормальний санітарний стан. Крім того, у пташнику, установленому на фундаменті, рідше поселяються гризуни. У пташнику повинна бути добра вентиляція, що здійснюється в теплий період року через відкриті вікна, закриті москітною сіткою, у холодний – через спеціальні витяжні отвори в стелі або верхній частині стіни, у яких для регулювання надходження свіжого повітря зміцнюють засувки. Верхня частина короба, що виходить назовні, затягується дрібного сіткою, щоб у приміщення не проникнули гризуни. Приміщення стаціонарного пташника повинне провітрюватися не тільки в зимовий період, коли в ньому перебуває птиця, але й улітку, коли страуси в загоні.
Внутрішні поверхні стін і стелю у приміщенні потрібно оштукатурити або оббити гладкими струганими дошками, придатними для миття, побілки й дезінфекції. Зі східної й західної сторін влаштовують вікна, закриті дрібною сіткою, щоб страуси ударом дзьоба не розбили скло.
Підлогу роблять дерев'яною або глинобитною. На неї настилається товстий шар підстилки із соломи. Цегляні та асфальтовані підлоги є надто твердими і непридатними для страусів, тому що вони дуже холодні й навіть товстий шар підстилки не вирішує проблеми переохолодження. Підлога повинна відповідати наступним вимогам: не поглинати рідину, гноївку, бути досить теплою і міцною, з рівною гладкою поверхнею й добре піддаватися очищенню і дезінфекції від бруду.
Дерев'яний пташник будується із брусів розміром 10 χ 10 см і дощок товщиною 20 – 25 см. Для ізоляції між дошками й брусами використовують скловату або інший ізоляційний матеріал. Після обшивання всіх зовнішніх стін внутрішні стіни обкладають ізоляційним матеріалом. Дерев'яні підлоги мають ряд недоліків: щілини, у яких збираються паразити, а крім того, дерево легко просочується гноївкою, тому навіть при ретельному прибиранні важко підтримувати нормальний санітарний стан.
Стіни повинні бути досить міцними з низькою теплопровідністю. Найкращим матеріалом щодо цього є дерево. У північних районах зазвичай роблять стіни з дерев'яних колод товщиною не менш 22 см, товщина каркасно-обшивних стін може бути 27 см, саманних – 51 см, глинобитних і цегельних – 55 см. У лісистій місцевості стіни можна робити з колод або каркасні із зовнішнім і внутрішнім обшиванням дошками, між якими насипають тирсу, сухий торф або інший теплоізоляційний матеріал.
Ширина насипного простору між дошками не менш 15 см. У південних степових районах добрим матеріалом для стін є саманна цегла; можна будувати глинобитно-солом'яні стіни. Для утеплення приміщення стіни можна штукатурити.
Для того щоб у тріщинах стін і підлог не заводилися паразити, до вапняного розчину перед побілкою стін підмішують товчену буру, а також періодично миють стіни пташника дезінфікуючими розчинами.
Дах пташника повинен захищати приміщення від переохолодження, перегрівання й проникнення атмосферних опадів. Найпростіший і найдешевший тип даху – односхилий. Двосхилий дах з рівними й нерівними скатами особливо зручний для широких пташників.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи утримання тварин» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облаштування території страусиної ферми“ на сторінці 1. Приємного читання.
