Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції

На прибутковість діяльності в галузі скотарства суттєво впливає належна організація племінної справи, що має підтримуватись державою, оскільки вимагає значних капіталовкладень та сучасного науково-технічного забезпечення. Відповідно до ст. 4 Закону України від 15 грудня 1993 р. "Про племінну справу у тваринництві", велика рогата худоба є одним з об'єктів племінної справи у тваринництві[29]. Перспективним є виведення нових м'ясних та молочних порід корів, що буде користуватись попитом у підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні великої рогатої худоби.

Зрештою, необхідно згадати про проблему лейкозності корів та наявності інших небезпечних хвороб, які потребують вчасного виявлення, лікування або вибракування хворих тварин. На загальному рівні ці питання регулюються Законом України "Про ветеринарну медицину", відповідно до ст. 1 якого, ветеринарна медицина – це галузь науки та практичних знань про фізіологію і хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визначення безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках – і рослинного походження; діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання їхнім хворобам та на захист людей від зоонозів і пріонних хвороб.

Особи, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, зобов'язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. Так само й оператори потужностей (об'єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов'язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об'єктах), кількість тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об'єктів) та за необхідності – назва власника тварин, адреси, телефон та інша інформація[30].

Важливо звернути увагу на проведення вакцинопрофілактики найпоширеніших інфекційних хвороб великої рогатої худоби, яку необхідно узгоджувати з; умовами утримання тварин на відкритому повітрі протягом цілого року; особливостями епізоотології окремих бактерійних і вірусних хвороб; умовами мікроклімату, який створюється в групах; епізоотичним станом регіону чи певної місцевості[31]. Це зумовлює значимість ветеринарної діяльності у скотарстві.

Серед послуг приватних ветеринарних лікарів найбільший попит мають не профілактичні маніпуляції, а швидше ті, що стосуються усунення самої хвороби. Зокрема, це проблеми, пов'язані з невдалим отеленням чи опросом, післяродові парези, захворювання ратиць, порушення травлення внаслідок згодовування недоброякісного корму тощо. Серед мінусів ветеринарного бізнесу на селі самі ветлікарі називають такі: неможливість планувати свій час, зайнятість у вихідні та свята, відсутність належного державного фінансування – з держбюджету відшкодовується вартість тільки кількох видів вакцин (проти туберкульозу, сибірської виразки, чуми свиней і птиці), відсутність комп'ютеризації тощо[32].

З поміж іншого, доцільно відмітити, що м'ясокомбінати та молокозаводи, в основному, закуповують велику рогату худобу живою вагою, а також свіже молоко в особистих селянських господарствах за їх місцезнаходженням. Тому лабораторні дослідження під час купівлі продукції не здійснюються. Якщо аналізи якості та безпечності м'яса можна зробити на самому підприємстві, то молоко від різних корів зливається в одну ємність і надходить на переробку уже змішаним. У разі виявлення небезпечних елементів (наприклад, лейкозу) доводиться відбраковувати всю партію молока, що завдає суттєвих збитків молокозаводу. Однак використовувати таке молоко можна лише в технічних цілях, адже його споживання загрожує життю та здоров'ю людини.

Отже, підприємства, які займаються переробкою яловичини та молока, повинні мати потужні лабораторії, а невеликі господарства можуть замовляти дослідження у наявних. Очевидно, що не кожне переробне підприємство може утримувати лабораторію. Про це свідчить, зокрема, Перелік методик вимірювань та методик визначення вмісту (рівнів) забруднювачів та інших речовин хімічного, біологічного чи іншого походження в харчових продуктах та продовольчій сировині, затверджений Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України 29 грудня 2014 р. Цей документ є досить об'ємним та містить перелік нормативних документів та методів випробування для низки сільськогосподарської продукції, зокрема м'яса, м'ясопродуктів та продуктів забою тварин, молока та молочних продуктів[33].

За умов, коли сільськогосподарське підприємство самостійно вирощує велику рогату худобу, а не закупляє її в особистих селянських господарствах, лабораторні дослідження будуть використовуватись також на етапі заготівлі кормів для тварин. Вище згаданий документ містить методики випробування, розраховані на виявлення небезпечних речовин у зернових культурах, які використовуються для відгодівлі худоби.

Безпечності яловичини, яка направляється на переробку, повинна сприяти система ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин. Відповідно до п. І наказу Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 р. № 342 "Про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби" усі тварини, які перебувають, розводяться або утримуються на території України підлягають ідентифікації та реєстрації, яка запроваджується з метою: 1) одержання оперативної і надійної інформації про поголів'я великої рогатої худоби щодо статі, віку, породи та його місцезнаходження для поліпшення управління і прогнозування ринків продукції скотарства; 2) охорони території України від епізоотичних захворювань; 3) контролю за санітарним станом, якістю і походженням продукції скотарства; 4) оптимізації запровадження планів ветеринарної медицини щодо попередження (профілактики), ветеринарного контролю, лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб; 5) контролю за переміщеннями тварин усередині країни та при їх експорті і імпорті; 6) забезпечення дотримання вимог законодавства з племінної справи у тваринництві; 7) оптимізації розробки і виконання селекційних програм, організації технологічних систем у скотарстві та підвищення достовірності інформації при сертифікації племінних (генетичних) ресурсів; 8) забезпечення візуальної ідентифікації кожної тварини в стаді; 9) підтвердження права власності на тварин[34]. Ідентифікація тварини підтверджується прикріпленою биркою, після чого власник/утримувач тварини заповнює реєстраційну картку великої рогатої худоби, за винятком даних про стан здоров'я.

Для заповнення даних про стан здоров'я тварини власник/утримувач звертається до державної установи ветеринарної медицини, під контролем якої перебуває господарство, в якому утримується тварина. Спеціаліст державної установи ветеринарної медицини в триденний термін після звернення власника/утримувача вносить дані про стан здоров'я тварини та епізоотичний статус господарства до реєстраційної картки великої рогатої худоби. Заповнена реєстраційна картка великої рогатої худоби в триденний термін надсилається власником/утримувачем до Агентства, яке вносить інформацію про тварину до Реєстру тварин та здійснює оформлення та видачу паспорта тварини. Положення про паспорт великої рогатої худоби затверджено згаданим вище наказом Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2003 року № 342[35].

Таким чином, правове регулювання скотарства включає нормативно-правові акти щодо племінної справи, забезпечення кормами та пасовищами, ветеринарного супроводу діяльності, обов'язкових вимог до якості та безпечності виробленої м'ясної та молочної продукції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного походження

  • Правове регулювання овочівництва

  • Правове регулювання виноградарства

  • Правове регулювання селекції рослин

  • Правова регулювання рослинництва закритого грунту

  • Правове регулювання вирощування технічних культур

  • Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження
  • Правове регулювання виробництва рибної продукції

  • Правове регулювання бджільництва

  • Правове регулювання племінної справи у тваринництві

  • Правове регулювання свинарства

  • Правове регулювання птахівництва

  • Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС

  • Гармонізація законодавства ЄС та України у сфері правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції