Правове регулювання вирощування технічних культур

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції

Із перелічених заходів стимулювання, важливим є впровадження податкових пільг. Статті 158 та 197 Податкового кодексу України передбачають звільнення від сплати податку на прибуток підприємств за 80 % прибутку, отриманого у сфері альтернативної енергетики, а також звільнення від сплати податку на додану вартість при імпорті сировини для альтернативної енергетики. Однак, слід зауважити, що вказані заходи не стимулюють вирощування технічних культур вітчизняними виробниками для цілей енергетики. Недосконалим є і фінансування заходів щодо стимулювання виробництва альтернативних видів палива, яке відповідно до ст. 10 Закону України "Про альтернативні види палива" здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, коштів державного та місцевого бюджету, інших не заборонених законом джерел[15].

Окремо необхідно виокремити підзаконні нормативно-правові акти щодо вирощування технічних культур для подальшої їх переробки на біопаливо. Зокрема, це постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2006 р. № 1774 "Про затвердження Програми розвитку виробництва дизельного біопалива"[18] та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2009 р. № 276-р "Про схвалення Концепції Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палива"[19]. Цими документами передбачено стимулювання виробництва технічних культур, зокрема й зернових, переробка яких посприяє вирішенню проблеми з нестачею дешевих енергоносіїв в Україні.

Таким чином, законодавство України не передбачає дієвих заходів стимулювання вирощування технічних культур для подальшої їх переробки на біопаливо, проаналізовані ж норми носять декларативний характер.

Доцільно зауважити, що відношення світової спільноти до альтернативної енергетики є неоднозначним, тому розвиток цієї сфери є деякою мірою ризиковим. Так, у друкованих засобах масової інформації зазначається, що євродепутати дійшли висновку, про необхідність відмови від біопалива першого покоління, оскільки його виробництво веде до значних енергетичних витрат, а також створює у світі брак продуктів харчування[20].

Ефективність вирощування технічних культур залежить від забезпечення виробництва сучасною якісною технікою. З метою оновлення парку сільськогосподарської техніки та обладнання збільшується значення такої послуги, як фінансовий лізинг. У світі ця послуга має більший попит, ніж банківські кредитні послуги. В Україні також помітна тенденція до збільшення участі лізингових компаній у забезпеченні технікою та обладнанням аграрних підприємств. Лізинг виступає фінансовим інструментом при придбанні господарствами ресурсів для технологічного забезпечення виробництва. Тобто, лізингові компанії купують обладнання для подальшої передачі його підприємству на відповідний строк під певний кредит. До закінчення строку договору обладнання передається у власність підприємству або списується чи повертається[21].

Правове регулювання цього питання здійснюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 р.[22] Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.[23] Законом України від 16 грудня 1997 р. "Про фінансовий лізинг"[24], постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1904 "Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу"[25] та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу У країни, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом, загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом

[26]

.

Визначення лізингу міститься й у ст. 292 Господарського кодексу України, відповідно до якої, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів[27].

Питання фінансового лізингу регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг", який встановлює загальні правові та економічні засади фінансового лізингу. Фінансовий лізинг визначається як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)[28].

Сільськогосподарський лізинг в Україні розвивається як державний, так і комерційний лізинг. З приводу першого, оновлення основних виробничих активів за допомогою державних бюджетних коштів здійснюється через Національну акціонерну компанію "Украгролізинг". За весь час сільськогосподарським товаровиробникам України поставлено на умовах фінансового лізингу понад 19,0 тис. одиниць техніки[29].

Значно активізували свою діяльність комерційні лізингові компанії. Вивести активну лізингову компанію на ринок здатні в основному великі банки. Для потужних банків вигідно створювати свої лізингові компанії. Такі суб'єкти використовують кошти із-за кордону, що значно дешевше, ніж залучати всередині країни[30].

Доцільно зауважити, що альтернативою фінансового лізингу для сільськогосподарського виробника є банківський кредит. Так, згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти[31]. Тобто, можна отримати фінансові ресурси і самостійно розпоряджатися ними для придбання потрібної техніки. З цього приводу у спеціальній літературі зазначається, яким саме інструментом скористатися – лізингом чи банківським кредитом, сільськогосподарський виробник повинен вирішувати сам, виходячи з тієї ситуації, що склалася в його господарстві, з поточних можливостей, бачення перспективи розвитку в найближчі роки, з тих умов, в яких доведеться працювати на ринку. Проте слід враховувати, що залучені кошти необхідно повертати зі своїх зароблених коштів[32].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання вирощування технічних культур“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного походження

  • Правове регулювання овочівництва

  • Правове регулювання виноградарства

  • Правове регулювання селекції рослин

  • Правова регулювання рослинництва закритого грунту

  • Правове регулювання вирощування технічних культур
  • Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження

  • Правове регулювання виробництва рибної продукції

  • Правове регулювання бджільництва

  • Правове регулювання племінної справи у тваринництві

  • Правове регулювання свинарства

  • Правове регулювання птахівництва

  • Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС

  • Гармонізація законодавства ЄС та України у сфері правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції