Аналізуючи договірні відносини в цукробуряківництві, необхідно окремо зупинитись на сторонах договору контрактації сільськогосподарської продукції, якими є: бурякосіючі господарства та цукрові заводи. Бурякосіючими господарствами можуть виступати фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, державні і комунальні сільськогосподарські підприємства, приватно-орендні колективи, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та інші суб'єкти господарювання, що займаються вирощуванням цукрових буряків. Щодо цукрових заводів, то таким підприємством може вважатися той суб'єкт господарювання, який дотримується технології переробки цукросировини на цукор, а кінцевим результатом його роботи є отримання цукру. У складі цукрозаводу обов'язково функціонує бурякоприймальний пункт, розташований безпосередньо на території цукрозаводу, або на території, де вирощуються цукрові буряки. Для визначення якості цукрових буряків (цукристості) у складі цукрового заводу як структурний підрозділ повинна діяти лабораторія з проведення відповідних лабораторних аналізів[28].
Поряд з вирощуванням цукрових буряків, варто звернути увагу на картоплярство, адже споживання картоплі займає вагоме місце в раціоні населення нашої держави. Вирощування якісної картоплі залежить від багатьох факторів: сучасних елітних сортів, лінійки техніки, що забезпечує внесення компонентів мінерального живлення та повноцінний захист рослин, оптимальні грунтові умови, зрошення тощо[29].
Зокрема, Закон України від 26 грудня 2002 р. "Про насіння і садивний матеріал"[30] визначає основні засади виробництва та обігу насіння і садивного матеріалу, а також порядок здійснення державного контролю за ними. Дія цього Закону не поширюється на обіг насіння і садивного матеріалу генетично модифікованих організмів (рослин), що використовуються в картоплярстві. Відповідно до ст. 18 цього Закону насіння і садивний матеріал сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України, придатних до поширення в Україні, та/або до реєстру сортів рослин Організації економічного співробітництва та розвитку, що вирощується з метою експорту, підлягає сертифікації, що гарантує його відповідність вимогам посівних та сортових якостей, передбачених нормативно-правовими актами, які діють у сфері насінництва та розсадництва.
У спеціальній літературі зазначається, що якість насіння – одне з найболючіших питань для українського картоплярства. Насіннєву картоплю продають величезна кількість аматорів, зокрема й городники та дачники. Потрапляючи в нові грунтово-кліматичні умови, така картопля в перший рік може дати незначний сплеск урожайності з неминучою наступною депресією продуктивності. Як наслідок, вітчизняний ринок насичений низькоякісною продукцією, при цьому для садіння часто продають картоплю 5-6-ї і навіть гірших репродукцій. Водночас якісне насіння європейського походження не є легкодоступним для українського фермера[31]. Таким чином, результати вирощування картоплі у великій мірі залежать від якості насіннєвого матеріалу, на який впливають також вірусні хвороби та несприятливі кліматичні умови.
Належне технічне забезпечення вирощування картоплі позитивно впливає на ефективність цього процесу та знижує затрати. Так, за допомогою сучасних саджалок два диска розпушують грунт на потрібній глибині і формується насіннєве ложе, в яке подається інсектицид, добрива та висаджується картопля. Клубні одночасно можуть оброблятися протруйником. Після цього диски закривають насіннєве ложе, а спеціальні пристрої прикотують гребні. Завдяки такому комплексному багатоопераційному проходу суттєво зменшуються витрати паливно-мастильних матеріалів, робочого часу, зменшуються терміни посадки картоплі[32]. Однак придбання відповідного устаткування потребує значних фінансових вкладень. Окрім цього, відсутня пропозиція сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, а закупівля іноземної вимагає при укладенні контрактів застосування норм міжнародного права.
Таким чином, окрім положень Цивільного кодексу України щодо укладення договору купівлі-продажу, сільськогосподарський товаровиробник повинен керуватись приписами Закону України від 23 червня 2005 р. "Про міжнародне приватне право"[33], який встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок. Розділ 6 цього Закону містить колізійні норми щодо договірних зобов'язань, зокрема надає можливість сторонам договору купівлі-продажу визначати за спільною згодою право, яке буде застосовуватися до договірних відносин. А це у свою чергу породжує потребу в якісному юридичному супроводі договірних відносин сільськогосподарських виробників. Здійснювати правове обслуговування може штатний юрисконсульт, адвокат, юридичний кооператив. На допомогу сільськогосподарським товаровиробникам запроваджено систему дорадчої діяльності. Окреслені взаємовідносини унормовуються, у свою чергу, нормами трудового або цивільного законодавства.
Повертаючись до питання вирощування якісної картоплі, слід звернути увагу на правову регламентацію захисту рослин. Зокрема спеціальний Закон України від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин"[34] регулює правовідносини, пов'язані із захистом рослин сільськогосподарського та • іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого грунту, продукції рослинного походження від шкідників, хвороб та бур'янів, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.
Під захистом рослин у цьому Законі розуміється комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого грунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни.
Відповідно до ст. 4 Закону основними вимогами щодо захисту рослин є: 1) додержання технології вирощування рослин; 2) екологічне та економічне обгрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів; 3) обов'язковість здійснення заходів щодо захисту рослин підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов'язана з вирощуванням; 4) суворе додержання регламентів зберігання, транспортування, торгівлі та застосування засобів захисту рослин; 5) збереження корисної флори і фауни; 6) недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.
Нагляд за фітосанітарним станом угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого грунту здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту рослин, а також підприємствами, установами, організаціями, громадянами, діяльність яких пов'язана з вирощуванням рослин. Фінансування заходів щодо захисту рослин здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів підприємств, установ, організацій усіх форм власності, громадян та інших не заборонених законами України джерел.
Доречно зауважити, що захист рослин є справою комплексною – включає в себе фактори як біологічні, так і екологічні та хімічні[35]. Тому Закон України від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин" закріплює загальновживане в аграрній сфері поняття "інтегрований захист рослин", яке визначається як комплексне застосування методів для довгострокового регулювання розвитку та поширення шкідливих організмів до невідчутного господарського рівня на основі прогнозу, економічних порогів шкодочинності, дії корисних організмів, енергозберігаючих та природоохоронних технологій, які забезпечують надійний захист рослин і екологічну рівновагу довкілля[36]. Крім того, Законом передбачено необхідність екологічного та економічного обгрунтування використання методів захисту рослин, безпеки для флори, фауни і людини.
Між тим, Законом України "Про пестициди і агрохімікати", передбачено, що пестициди повинні бути безпечні для людини і навколишнього середовища. Таким чином, всі зареєстровані пестициди безпечні і їх застосування не суперечить вимогам інтегрованого захисту рослин. При цьому, політика у сфері захисту рослин у нашій державі не має визначених пріоритетів та сприяє застосуванню без обмежень синтетичних препаратів. Проте, у країнах Західної Європи на законодавчому рівні підтримують екологічну точку зору, яка зводиться до лімітування використання синтетичних пестицидів. Так, в Законі про захист рослин Німеччини зазначено, що інтегрований захист рослин – це комбінація заходів з переважним використанням біометоду, біотехнологій вирощування рослин, агротехнічних методів, а застосування хімічних пестицидів повинно бути зведено до необхідного мінімуму[37].
Із приводу останнього твердження слід звернути увагу на вітчизняні вимоги до пестицидів та агрохімікатів, які містяться у Законі України від 2 березня 1995 р. "Про пестициди і агрохімікати". Відповідно до ст. 4 цього Закону пестициди і агрохімікати вітчизняного та іноземного виробництва (що завозяться для використання на територію України) повинні відповідати таким вимогам:
• 1) висока біологічна ефективність щодо цільового призначення;
• 2) безпечність для здоров'я людини та навколишнього природного середовища за умови дотримання регламентів їх застосування;
• 3) відповідність державним стандартам, санітарним нормам та іншим нормативним документам. Забороняються ввезення на митну територію України (крім дослідних партій, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень), виробництво (крім виробництва для експорту та виробництва дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань), торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації[38]. Таким чином, за умови державної реєстрації пестициди та агрохімікати вважаються безпечними для людини та довкілля.
Однак виявлені недоліки фосфор-органічних пестицидів, а саме – розвиток стійкості у шкідників і, як наслідок, спалахи їхнього розмноження, поява нових шкідливих видів та забруднення довкілля, були головними факторами, які стимулювали виникнення концепції інтегрованого контролю[35]. Нині вживають визначення інтегрованого захисту рослин, ухвалене на рівні Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (англ. Food and Agriculture Organization, FAO), відповідно до якого інтегрований захист (контроль) рослин є системою управління чисельністю шкідників, що в контексті зв'язку з охороною довкілля та популяційною динамікою шкідливих видів використовує всі допустимі технології та методи, а також їх можливі сполучення з метою стримування чисельності шкідників нижче рівня, коли вони спричиняють економічно значущу шкоду". Проте таке визначення викликає невдоволення багатьох учених, оскільки надає можливості для широкого використання пестицидів[40].
Очевидно, що інтегрований захист рослин потребує певного обсягу знань. Між тим, консультаційна (дорадча) служба майже офіційно передана в комерційні структури, що забезпечують сільськогосподарські технології, які мають власні інтереси[41]. Діяльність таких суб'єктів врегульована спеціальним Законом України від 17 червня 2004 р. "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність", яким визначено правові засади здійснення сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні, регулює відносини в цій сфері та спрямований на поліпшення добробуту сільського населення та розвиток сільської місцевості. Суб'єктами сільськогосподарської дорадчої діяльності є дорадники, експерти-дорадники, дорадчі служби.
Сільськогосподарська дорадча служба визначається як юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, структурний підрозділ аграрного навчального закладу, науково-дослідної установи, які внесені до Реєстру дорадчих служб, здійснюють дорадчу діяльність, у складі яких працює не менше трьох дорадників, які пройшли реєстрацію відповідно до законодавства і внесені до Реєстру дорадників.
Сільськогосподарський дорадник – це фізична особа, яка на професійній основі проводить дорадчу діяльність, склала кваліфікаційний іспит та одержала кваліфікаційне свідоцтво і внесена до Реєстру сільськогосподарських дорадників та сільськогосподарських експертів-дорадників.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання овочівництва“ на сторінці 2. Приємного читання.
