Правове регулювання свинарства

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" в ред. від 22 липня 2014 р.[21] забороняється забій тварин, який не супроводжується ветеринарним документом, що засвідчує здоров'я тварин.

Передзабійне та післязабійне інспектування тварин на відповідних потужностях проводять фахівці Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Положенням "Про державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів", яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 667 передбачено, що ця служба організовує, здійснює у межах повноважень, передбачених законодавством, державний нагляд (контроль) щодо: безпечності та окремих показників якості харчових продуктів; дотримання вимог санітарного законодавства; здоров'я та благополуччя тварин; субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів; дотримання вимог щодо ідентифікації та реєстрації тварин; неїстівних продуктів тваринного походження; ветеринарних препаратів; репродуктивного та патологічного матеріалу; розробляє та здійснює санітарні, ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи, що стосуються обмеженого (визначеного) кола осіб чи випадків, передбачених законодавством[22].

Серед чинних стандартів, що стосуються галузі свинарства доцільно виокремити: ДСТУ 7158:2010 "М'ясо. Свинина в тушах і півтушах. Технічні умови"[23], ДСТУ ЕЭК ООН ЕСЕ/AGR1/135:2007 "Свинина. Туші та відруби. Настанови щодо постачання і контролювання якості"[24], ДСТУ 4590:2006 "Напівфабрикати м'ясні натуральні від комплексного ділення свинини за кулінарним призначенням"[25].

Наступний важливий аспект правового регулювання свинарства – це державна підтримка цієї галузі тваринництва. Основним нормативно-правовим актом у зазначеній сфері є Закон України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства України"[26], який визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Щодо державної підтримки галузі свинарства, то ст. 15 цього Закону передбачає надання бюджетної тваринницької дотації. При плануванні витрат державного бюджету на черговий рік Кабінет Міністрів України передбачає статтю видатків на надання дотацій виробникам продукції тваринництва з метою підтримки рівня платоспроможного попиту українських споживачів продукції тваринництва та запобігання виникненню збитковості українських виробників такої продукції. Свині, поряд з іншими сільськогосподарськими тваринами, є об'єктами бюджетної дотації та об'єктами спеціальної бюджетної дотації. Суб'єктом (отримувачем) бюджетної дотації та спеціальної бюджетної дотації є безпосередній виробник об'єкта такої дотації. Бюджетна дотація або спеціальна бюджетна дотація виплачується Аграрним фондом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір бюджетної дотації та порядок її надання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Розподіл бюджетних коштів, спрямованих на дотацію для сільськогосподарських підприємств, здійснюється на рівні областей, міст Києва та Севастополя. Спеціальна бюджетна дотація надається лише по тваринах, що пройшли ідентифікацію та реєстрацію відповідно до закону, за умови повного впровадження системи наступного контролю за цільовим використанням бюджетних кошів, наданих на зазначені потреби[26].

Інші види державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників передбачені у ст. 17 цього Закону. Так, сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні свиней, мають право на відшкодування до 50 відсотків вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів для утримання свиней та утворених на кооперативних засадах м'ясопереробних підприємств, а також в обсязі до ЗО відсотків – вартості закупівлі техніки та обладнання для сільськогосподарського виробництва, будівництва та реконструкції підсобних підприємств з переробки та зберігання сільськогосподарської продукції. Так, у Державному бюджеті України на 2015 р. передбачено надання 250 млн. грн. на державну підтримку тваринництва.

При ввезенні на митну територію України безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками виключно для власних потреб техніки та обладнання для сільськогосподарського виробництва (зокрема обладнання для тваринництва, забою худоби, виробництва продуктів харчування, зберігання м'яса, відходів виробництва, для виробництва біопалива та інших альтернативних видів енергії), аналоги яких не виробляються в Україні, з цих товарів не справляється ввізне мито.

Підтримка виробників продукції тваринництва здійснюється також шляхом здешевлення вартості засобів ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин, надання послуг з маркетингу та просування продукції на ринок, підтримки заходів, пов'язаних із забезпеченням контролю якості та безпеки продуктів харчування[28].

У науковій літературі з приводу надання державою підтримки зазначається, що стратегічним завданням аграрної політики держави стосовно свинарства повинно стати формування ефективного конкурентоспроможного виробництва, здатного забезпечувати продовольчу безпеку країни та нарощування експорту продукції свинарства. Основою для підвищення ефективності функціонування підприємств з виробництва свинини є зростання технологічного рівня виробництва, впровадження ресурсоощадних та екологічно чистих технологій у результаті підтримки відповідних досліджень і введення системи консультування в галузі.

Основними концептуальними засадами системи бюджетної підтримки для вітчизняних підприємств з виробництва свинини повинно бути гранично ефективне використання бюджетних коштів в умовах жорсткої їх обмеженості та відмова від тих державних програм підтримки, що не забезпечують контролю за ефективним їх витрачанням. Найадекватнішою системою державної підтримки, що найбільшою мірою враховує особливості ринкової економіки та виправдовує своє застосування на сучасному етапі розвитку економіки України, повинно бути вдосконалення механізму прямих виплат товаровиробникам свинини незалежно від розмірів господарств та організаційно-правових форм. Основна мета прямої підтримки має полягати не у стимулюванні виробництва конкретних видів продукції чи використання конкретних видів ресурсів для виробництва, а в забезпеченні загального запасу міцності підприємств з виробництва свинини для створення конкурентного середовища[29].

Запропоновані заходи державної підтримки цілком узгоджуються з вимогами Світової організації торгівлі (далі – СОТ) до правового регулювання сільськогосподарської діяльності в Україні, адже наша держава стала членом СОТ у 2008 році, взявши на себе численні зобов'язання. Зокрема, Угодою СОТ про сільське господарство від 15 квітня 1994 р. передбачено дозволені та заборонені заходи державної підтримки сільського господарства, а також ті, які слід обмежити[30]. Державна допомога в будь-яких обсягах може надаватися у таких напрямах, як: науково-дослідна діяльність; боротьба зі шкідниками та захворюваннями; послуги з розповсюдження інформації; послуги з навчання (освітня діяльність у галузі сільського господарства, підвищення кваліфікації працівників); послуги з маркетингу; інспектування товарів; створення інфраструктури (дороги, водопостачання, створення ринкових і портових площ); здійснення прямих виплат, прив'язаних до конкретних площ, врожаїв, поголів'я худоби. Надання ж прямих дотацій є можливим лише за умови, коли такі виплати стосуються об'єктів, не визначених як сільськогосподарські товари у Додатку № 1 до Угоди, наприклад, щодо відходів сільськогосподарського виробництва, які можуть перероблятись на біопаливо чи використовуватись як добрива в процесі подальшого сільськогосподарського виробництва[31].

Щодо консультування сільськогосподарських товаровиробників із питань, які потребують спеціальних знань, то воно повинно надаватись через систему дорадчих служб, діяльність яких регулюється Законом України від 17 червня 2004 р. "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність". Відповідно до ст. 1 цього Закону дорадчі послуги – це послуги, що надаються суб'єктами сільськогосподарської дорадчої діяльності суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, сільському населенню, а також органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади. Основними завданнями дорадчої діяльності є: 1) підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільського населення в умовах ринкової економіки; 2) надання суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню дорадчих послуг з питань економіки, технологій, управління, маркетингу, обліку, податків, права, екології тощо; 3) надання дорадчих послуг органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-економічного розвитку, формування громадянського суспільства; 4) поширення та впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки; 5) сприяння розвитку несільськогосподарського підприємництва в сільській місцевості, у тому числі сільського зеленого туризму, зайнятості сільського населення тощо; 6) робота з сільською молоддю, ініціювання та реалізація молодіжних програм[32].

У спеціальній літературі вказується, що важливим чинником у підвищенні ефективності підприємств із виробництва свинини має стати запровадження у свинарстві системного біоінжинірингу – технології реалізації певного набору заходів, що забезпечують комплексний розвиток виробничої біосистеми свиноферм і галузі загалом на основі інвестування, маркетингу, формування проектів свинокомплексів, здачі виробництва “під ключ”, випробування і сертифікації та сервісного супроводу[33].

Зазначене свідчить про актуальність проблематики ефективного сільськогосподарського дорадництва, а також про важливість залучення інвестицій у галузь свинарства. Щодо останнього діє спеціальний Закон України від 18 вересня 1991 р. "Про інвестиційну діяльність", за ст. 4 якого, об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, тобто й у галузі свинарства.

Згідно зі ст. 5 Закону суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами і учасниками) можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. До інвесторів належать суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності[34].

У галузі свинарства інвестиційна діяльність може забезпечуватися шляхом реалізації інвестиційних проектів. Інвестиційний проект – це сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб'єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обгрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту.

Окремої уваги потребує державне інвестування. Так, інвестиційний проект, для реалізації якого може надаватися державна підтримка, розробляється в порядку та за формою, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку. Такий проект повинен містити: 1) резюме (мету проекту, напрями використання інвестицій, відповідність проекту стратегічним програмним документам держави, прогнозні обсяги виробництва продукції, потребу в інвестиціях, необхідність забезпечення земельною ділянкою або правами на неї для реалізації проекту, основні показники ефективності проекту, у тому числі енергоефективності, висновки експертизи відповідно до законодавства); 2) загальну характеристику стану та проблем, пов'язаних з розвитком об'єктів та суб'єктів інвестиційної діяльності (характеристика об'єктів та суб'єктів, продукції, результати аналізу ринків збуту продукції, аналізу конкурентного потенціалу суб'єкта, зокрема виявлення можливостей розвитку, загроз та проблем у діяльності); 3) організаційний план, плани маркетингової та виробничої діяльності; 4) план реалізації проекту (строк введення в дію основних фондів, кадрове забезпечення, організаційна структура та управління проектом, розвиток інфраструктури, заходи з охорони навколишнього природного середовища, джерела фінансування проекту і виплат за зобов'язаннями суб'єкта інвестиційної діяльності, гарантії та схема повернення інвестицій, якщо таке повернення передбачено проектом); 5) фінансовий план (оцінка фінансової та економічної спроможності проекту); 6) інформацію про ризики проекту, запобіжні заходи і страхування ризиків у випадках, передбачених законом; 7) прогноз економічного та соціального ефекту від реалізації проекту; 8) прогноз надходжень до бюджетів та державних цільових фондів; 9) пакет документів з обгрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище. До інвестиційного проекту може включатися проект будівництва, розроблений відповідно до законодавства[34]. Тобто, інвестиційний проект може передбачати, зокрема, будівництво або реконструкцію свиноферми з урахуванням сучасних досягнень науки і техніки.

Отже, зважаючи на відсутність спеціального закону у галузі свинарства, вирощування свиней детально регулюється підзаконними нормативно-правовими актами та загальним законодавством.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання свинарства“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного походження

  • Правове регулювання овочівництва

  • Правове регулювання виноградарства

  • Правове регулювання селекції рослин

  • Правова регулювання рослинництва закритого грунту

  • Правове регулювання вирощування технічних культур

  • Розділ 2. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції тваринного походження

  • Правове регулювання виробництва рибної продукції

  • Правове регулювання бджільництва

  • Правове регулювання племінної справи у тваринництві

  • Правове регулювання свинарства
  • Правове регулювання птахівництва

  • Розділ 3. Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції в Україні в контексті вимог СОТ та ЄС

  • Гармонізація законодавства ЄС та України у сфері правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції