Тема 1: Дихання та голос

Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання

Так утворюються носові приголосні [М], [Н].

Найактивнішим органом у ротовій порожнині є язик, що міститься в основі порожнини рота над під'язиковою кісткою. Умовно на язиці виділяють кінчик, спинку язика і корінь язика. Спинку язика поділяють на передню, середню і задню частини. Мовна функція язика полягає в утворенні повних чи часткових зімкнень у різних місцях ротової порожнини завдяки змиканню або зближенню з твердим піднебінням.

Унаслідок того, що язик складається з багатьох м'язів, які розташовані в різних напрямках, він може легко змінювати свою форму і положення в ротовій порожнині та підніматись угору, вниз, підтягуватись уперед, назад, потовщуватись у будь-якому місці, змінюючи об'єм ротової порожнини глотки.

Будь-яка частина язика може по-різному наближатися до зубів, альвеол (бугорки за зубами) або піднебіння – і це є необхідною умовою творення багатьох звуків. При творенні голосних розрізняють два основні типи рухів язика в ротовій порожнині: рух уздовж горизонталі і рух уздовж вертикалі. Так, при творенні голосних до піднебіння може підніматися середньо-передня, середня і задня частини язика. Залежно від цього розрізняють голосні середнього і заднього ряду.

Ще різноманітнішими і за місцем, і за способом творення є рухи язика при творенні приголосних. Артикулювати до піднебіння, створюючи повну перепону або щілину може задня, середня і передня частини язика.

Найбільшою різноманітністю рухів і типів артикуляції відзначається кінчик язика. Він буває опущений до нижніх зубів, а змикається з нижньою частиною альвеол передня частина спинки язика, він може підніматися вгору й утворювати зімкнення з верхньою частиною альвеол, може змикатися загнутий угору передній край язика, або загнутий угору і назад кінчик язика Усі ці різновиди артикуляцій повинні враховуватися при постановці української вимови. Вони по-різному виявляються або в окремих звуках чи групах звуків, або виступають, як відхилення від норм української літературної мови.

Для характеристики типу артикуляції важливо встановити не тільки місце утворення перепони, але також і її характер. Розрізняють звуки зімкнені й щілинні.

Зімкнені – коли утворюється повне зімкнення між активними і пасивними мовними органами.

Щілинні – коли зімкнення неповне. Українській мові властиві також і злиті артикуляції – зімкнені й щілинні (так звані африкати).

Спереду ротова порожнина обмежена губами й зубами. Губи належать до активних органів, вони можуть заокруглюватись, витягатись уперед у вигляді трубочки, збільшуючи тим самим об'єм ротової порожнини, можуть розтягуватись убік. Різні положення губ впливають на вимову як голосних, так і приголосних

Твердою межею ротової порожнини є верхні й нижні зуби, розміщені в особливих гніздах – альвеолах. Ряд альвеол над зубами утворюють тверді реберця, які теж називаються альвеолами.

Узагальнюючи, можна виділити такі дві основні функції ротової порожнини:

• ротова порожнина служить резонатором для звуків, утворених у гортані. .Завдяки різній будові мовних органів, форма і розмір цього резонатора можуть значно змінюватись і це є вирішальною умовою при творенні різних голосних;

• завдяки рухомості окремих мовних органів у ротовій порожнині можуть утворюватися різного виду перепони (зімкнення або щілини), при подоланні яких видихуваним повітряним струменем утворюються характерні шуми, які лежать в основі приголосних звуків.

Над ротовою порожниною розміщена носова порожнина, відділена твердим піднебінням. Носова порожнина як нерухомий резонатор бере участь у творенні носових звуків залежно від положення м'якого піднебіння.

Усі мовні органи залежно від їх участі в мовному процесі поділяються на активні й пасивні:

• активні мовні органи, завдяки своїй рухомості, можуть виконувати певні рухи й тому відіграють основну роль у звукоутворенні. До активних мовних органів належать: голосові зв'язки, задня стінка глотки, м'яке піднебіння, язик (кінчик язика, передня, середня, задня частини спинки, корінь язика) і губи;

• пасивні мовні органи, навпаки, нерухомі, тому що відіграють допоміжну роль у звукоутворенні. До пасивних мовних органів належать: тверде піднебіння, ясна (альвеоли) і зуби.

Робота мовних органів, спрямована на творення звуків, називається артикуляцією, а органи, які виконують цю роботу, прийнято називати артикуляційними органами, або артикуляторами.

Супутником усіх механізмів вимови є кінестезивне відчуття – тобто відчуття особливих мускульних зусиль у дихальному горлі, гортані, порожнині рота, що супроводжують артикуляцію.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 1: Дихання та голос“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Творчість телевізійного ведучого як професія

  • Розділ II. Розвиток первинних професійних навичок з майстерності телевізійного ведучого

  • Тема 1: Дихання та голос
  • Тема 2. Орфоепія

  • Тема 5. Логіка

  • Тема 6. Звук і тембр

  • Тема 7. Техніка мовлення

  • Тема 8. "Специфіка мовлення в театрі, на радіо і телебаченні"

  • Розділ III. Опанування майстерності в різних екранних жанрах

  • Тема 11. Культура пластичного екранного образу

  • Основні жанри телевізійної журналістики

  • Особливості роботи ведучого в розважальних телевізійних програмах

  • Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія

  • Тема 13. Позавербальні засоби виразності – засоби спілкування телевізійного ведучого

  • Невербальні засоби спілкування

  • Види невербальних засобів спілкування

  • Ритмічні жести

  • Зображувальні жести

  • Захист

  • Підозра і прихованість

  • Тема 14. Поняття стилю ведучого, взаємозалежність стилю ведучого й телевізійної програми

  • Тема 15. Етикет мовно-пластичної поведінки в кадрі

  • Тема 16. Основи віршознавства

  • Тема 18. Імпровізаційна словесна дія на основі наперед заданого тексту

  • Розділ V. Вправи для поліпшення мовного апарату телевізійного ведучого

  • Вправи на укріплення м'язів видиху (повторювати 4-6 разів, темп вільний, видих фіксований)

  • Вправи для голосу

  • (1). Вправи для розвитку м'язів м'якого піднебіння і глотки (повтор 4-6 разів)

  • (2). Вправи, які виконуються на фонемах [Μ] [Н] [Л] і при підключенні голосних фонем

  • (3). Вправа на розвиток довжини видиху при звуковому навантаженні

  • Вправи на силу звуку

  • Вправи для розвитку дикції

  • (2). Артикуляційна гімнастика для губ

  • (3). Артикуляційна гімнастика для щелеп

  • (4). Артикуляційна гімнастика для голосних

  • Ігрові етюди

  • Вправа "Напруження-розслаблення"

  • Вправа "Передача звуку"

  • Вправа "Включення звучання"

  • Розділ VI. Вправи для поліпшення дикції

  • Текст лігурійської скоромовки

  • Розділ VII. Методичне забезпечення кваліфікаційних робіт з майстерності диктора, телевізійного ведучого

  • Види і жанри курсових робіт

  • Літературний сценарій курсової роботи

  • Випускна кваліфікаційна робота

  • Види і жанри випускних кваліфікаційних робіт

  • Монтажний сценарій випускної кваліфікаційної роботи

  • Титульний лист розкадровки випускної кваліфікаційної роботи

  • Перелік знімальної групи випускної кваліфікаційної роботи

  • Схема написання відгуку художнього керівника на випускну кваліфікаційну роботу

  • Схема написання зовнішньої рецензії на випускну кваліфікаційну роботу

  • Висновки