Так утворюються носові приголосні [М], [Н].
Найактивнішим органом у ротовій порожнині є язик, що міститься в основі порожнини рота над під'язиковою кісткою. Умовно на язиці виділяють кінчик, спинку язика і корінь язика. Спинку язика поділяють на передню, середню і задню частини. Мовна функція язика полягає в утворенні повних чи часткових зімкнень у різних місцях ротової порожнини завдяки змиканню або зближенню з твердим піднебінням.
Унаслідок того, що язик складається з багатьох м'язів, які розташовані в різних напрямках, він може легко змінювати свою форму і положення в ротовій порожнині та підніматись угору, вниз, підтягуватись уперед, назад, потовщуватись у будь-якому місці, змінюючи об'єм ротової порожнини глотки.
Будь-яка частина язика може по-різному наближатися до зубів, альвеол (бугорки за зубами) або піднебіння – і це є необхідною умовою творення багатьох звуків. При творенні голосних розрізняють два основні типи рухів язика в ротовій порожнині: рух уздовж горизонталі і рух уздовж вертикалі. Так, при творенні голосних до піднебіння може підніматися середньо-передня, середня і задня частини язика. Залежно від цього розрізняють голосні середнього і заднього ряду.
Ще різноманітнішими і за місцем, і за способом творення є рухи язика при творенні приголосних. Артикулювати до піднебіння, створюючи повну перепону або щілину може задня, середня і передня частини язика.
Найбільшою різноманітністю рухів і типів артикуляції відзначається кінчик язика. Він буває опущений до нижніх зубів, а змикається з нижньою частиною альвеол передня частина спинки язика, він може підніматися вгору й утворювати зімкнення з верхньою частиною альвеол, може змикатися загнутий угору передній край язика, або загнутий угору і назад кінчик язика Усі ці різновиди артикуляцій повинні враховуватися при постановці української вимови. Вони по-різному виявляються або в окремих звуках чи групах звуків, або виступають, як відхилення від норм української літературної мови.
Для характеристики типу артикуляції важливо встановити не тільки місце утворення перепони, але також і її характер. Розрізняють звуки зімкнені й щілинні.
Зімкнені – коли утворюється повне зімкнення між активними і пасивними мовними органами.
Щілинні – коли зімкнення неповне. Українській мові властиві також і злиті артикуляції – зімкнені й щілинні (так звані африкати).
Спереду ротова порожнина обмежена губами й зубами. Губи належать до активних органів, вони можуть заокруглюватись, витягатись уперед у вигляді трубочки, збільшуючи тим самим об'єм ротової порожнини, можуть розтягуватись убік. Різні положення губ впливають на вимову як голосних, так і приголосних
Твердою межею ротової порожнини є верхні й нижні зуби, розміщені в особливих гніздах – альвеолах. Ряд альвеол над зубами утворюють тверді реберця, які теж називаються альвеолами.
Узагальнюючи, можна виділити такі дві основні функції ротової порожнини:
• ротова порожнина служить резонатором для звуків, утворених у гортані. .Завдяки різній будові мовних органів, форма і розмір цього резонатора можуть значно змінюватись і це є вирішальною умовою при творенні різних голосних;
• завдяки рухомості окремих мовних органів у ротовій порожнині можуть утворюватися різного виду перепони (зімкнення або щілини), при подоланні яких видихуваним повітряним струменем утворюються характерні шуми, які лежать в основі приголосних звуків.
Над ротовою порожниною розміщена носова порожнина, відділена твердим піднебінням. Носова порожнина як нерухомий резонатор бере участь у творенні носових звуків залежно від положення м'якого піднебіння.
Усі мовні органи залежно від їх участі в мовному процесі поділяються на активні й пасивні:
• активні мовні органи, завдяки своїй рухомості, можуть виконувати певні рухи й тому відіграють основну роль у звукоутворенні. До активних мовних органів належать: голосові зв'язки, задня стінка глотки, м'яке піднебіння, язик (кінчик язика, передня, середня, задня частини спинки, корінь язика) і губи;
• пасивні мовні органи, навпаки, нерухомі, тому що відіграють допоміжну роль у звукоутворенні. До пасивних мовних органів належать: тверде піднебіння, ясна (альвеоли) і зуби.
Робота мовних органів, спрямована на творення звуків, називається артикуляцією, а органи, які виконують цю роботу, прийнято називати артикуляційними органами, або артикуляторами.
Супутником усіх механізмів вимови є кінестезивне відчуття – тобто відчуття особливих мускульних зусиль у дихальному горлі, гортані, порожнині рота, що супроводжують артикуляцію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 1: Дихання та голос“ на сторінці 2. Приємного читання.
