• наявність у партнерів з бесіди як спільної основи, так і розбіжностей у підходах до проблеми, що обговорюється;
• глядачі повинні відчувати не тільки компетентність промовця, але й хід його думок, їх розвиток (нехай навіть уявний), емоційний складник; ідеальним у цій ситуації є такий рівень мислення людини на екрані, який викличе не просто напружену увагу, але й своєрідне співпереживання між ним і глядачами;
• кожний виступ, окрім суто інформаційних чи офіційних, що, власне, теж саме, повинен бути побудований як своєрідний діалог з глядачами, тобто розрахований на реакцію глядача-слухача.
Слід розуміти, що стилістика будь-якого виступу, побудована з елементами діалогу, запитань-відповідей, констатацій з одночасною оцінкою фактів є найдохіднивішою формою телевізійного виступу в будь- якому жанрі, а включення діалогу в монолог – чи не найефективніша форма посилення емоційного сприйняття інформації.
Третій принцип – принцип інтимізації. Завдання пов'язаних з використанням цього принципу методів екранної виразності – створення камерної, довірливої атмосфери спілкування людини на екрані з телеглядачами.
Слід вказати на такі особливості використання цього принципу:
• звертання неначе до конкретного глядача типу: "Я радий зустрічі з Вами", "Мені важливо знати Вашу думку", "Зрозумійте мене, дорогі жінки" і т.п.;
• періодичні прояви в тексті виступу суто особистісних, індивідуальних проявів характеру ведучого, посилання на власний досвід, власне розуміння проблеми;
• створення в студії чи позастудійному середовищі необхідної неформальної атмосфери спілкування з глядачами.
І, нарешті, четвертий принцип – благозвуччя.
Невдала фонетична організація мови, брак мовної культури, ігнорування мовних особливостей цільових аудиторій неодмінно призводить і до невдалого виступу.
Варто уникати надокучливого повторення однакових і схожих звуків, неблагозвучних мовних форм і висловів, важких за вимовою та сприйняттям сполучень звуків і слів. Необхідно:
• виділяти в окремі фрази додаткові речення;
• заміняти великі цитати переказом;
• розчленовувати задовгі фрази на коротші;
• обов'язково пояснювати складні і спеціальні терміни, якщо їх не можна уникнути взагалі;
• замінювати бюрократичні вислови типу "вище було сказано" розмовними типу "ми вже казали, що";
• треба дуже раціонально оперувати цифрами, за будь- якої можливості округляти їх, або доповнювати образними порівняннями;
• скорочені слова треба або пояснювати, або заміняти повними виразами і назвами, або взагалі уникати, не кажучи вже про різні "і т. д." і "т. п.", які можна використовувати лише як стилістичне оформлення;
• обов'язково пам'ятати про те, що мова, яка не має індивідуального емоційного забарвлення, монотонна, казенна, позбавлена ритмічної організації, не тільки є неефективним засобом спілкування, але й назавжди відбиває у глядача-слухача бажання спілкуватись із таким ведучим, або промовцем.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ II. Розвиток первинних професійних навичок з майстерності телевізійного ведучого“ на сторінці 5. Приємного читання.
