Занадто яскрава зовнішність ведучого інформаційних програм, безумовно, буде відволікати від її змісту так само, як і екстравагантність ведучого пізнавального конкурсу не відповідає атмосфері інтелектуального конкурсу. І навпаки – немисливо уявити ведучого розважального шоу в стриманій професорській "уніформі". Достатньо згадати, що найяскравіші фрагменти "Поля чудес" – ті, у яких Л. Якубович зодягається в екзотичне вбрання, подароване учасниками програми.
Теж саме стосується і манери поведінки: стриманість ведучого ' розважальної програми неодмінно буде створювати враження скутості, відсутності свободи імпровізації.
Однак проблема формування іміджу аж ніяк не обмежується питаннями зовнішнього вигляду і привабливості. Ведучий – передусім виразник суспільних поглядів, думок, інтересів. Саме його здатність до інтелектуального й емоційного саморозкриття у сфері суспільного, культурного інтересу цільової аудиторії і є провідним чинником формування певного іміджу ведучого у свідомості телеглядачів.
Якщо ведучий у своїй екранній діяльності об'єктивно відображає сучасний стиль життя, напрямок суспільного інтересу, а отже, є адекватним життєвим реаліям, глядач може пробачити йому багато що з вад зовнішності, або недоліків індивідуальної поведінки.
Але якщо телеведучий використовує власний зовнішній стилістичний арсенал для розкриття будь-яких, далеких від зацікавленості аудиторії чи власного розуміння аспектів життя, коли він підміняє органічні прояви індивідуальності гарно вивченим текстом, його аудиторія рано чи пізно почне відчувати формальність зовнішніх прийомів і переключиться на інші канали.
Саме тому дуже важливим чинником майстерності ведучого є його вміння живого спілкування з реальною та віртуальною телевізійною аудиторією. З цього погляду визначними шоуменами-ведучими є Андрій Малахов і ведучі пізнавальних медичних шоу "Школа доктора Комаровського" Євген Комаровський та "Жити здорово" Олена Малишева. Вони здатні одночасно й органічно спілкуватись і з численними учасниками програми, і постійно бути "на зв'язку" з телеглядачами, ведучи заочну бесіду. Основа їх успіху – прагнення постійно бути на вістрі актуальних сьогоденних проблем життя глядачів. І саме ця особливість – одна з найважливіших частин їхнього екранного іміджу.
І дуже важливо, щоб постійний зв'язок з глядачем був двостороннім – хоча б у студії. Найпростіше цей дуже важливий чинник реалізується саме в конкурсах, де у ведучого є можливість постійно спілкуватись із членами жюрі, виконавцями та глядачами-учасниками за кулісами.
Неодмінною належністю іміджу ведучого конкурсних і розважальних програм є його здатність до імпровізації та перевтілення. Останнє, зокрема, допомагає відчути психологічний стан учасників програми і спрямувати її розвиток у напрямку максимального загострення драматургічної ситуації, яке, у свою чергу, вимагає не просто імпровізаційного таланту, а вміння постійно тримати у свідомості генеральну драматургічну канву програми, не даючи учасникам збити її нанівець.
Тобто, ведучий телевізійного шоу, яким, зокрема, є і конкурс, постійно повинен відчувати себе практичним драматургом і режисером програми, контролювати її розвиток, випереджаючи небажаний перебіг подій, посилюючи її внутрішнє напруження і видовищність дії.
Ведучий-шоумен – це особливий тип телевізійного ведучого, який суміщає в собі актора, тележурналіста, організатора екранного видовища. Він працює в певних телевізійних жанрах, кожному з яких відповідає певний тип екранної поведінки щоумена. Розуміння своєрідності змісту, виражальних засобів кожної жанрової форми дозволяє ведучому-шоумену правильно обрати власний екранний образ, а отже, допомогти творцям телевізійних програм визначати їх індивідуальне екранне обличчя.
Найнапруженішим є завдання в такій непростій телевізійній формі, як ранкова інформаційно-розважальна програма.
Програми на кшталт "Доброго ранку!", "Ранок на Інтері", "Ранок на Першому Національному" є дуже серйозним випробуванням для телевізійного ведучого, оскільки тривають достатньо довго, містять у собі численні епізоди, які належать до різних видів мовлення, базуються на імпровізованій розмовній основі і мають дуже мало допоміжних драматургічних елементів. Насправді, у таких програмах ведучий чи пара ведучих упродовж однієї, а то й більше годин працює в ефірі сам на сам з телеглядачами, заповнюючи ефірний час майже повністю імпровізованими текстами і діями.
Усі ці нескінченні обговорення актуальних тем чергуються з інтерв'ю, жартами, рекламами, імітацією ранкових сніданків тощо. Якщо уявити собі техногенну обстановку студії, яка аж ніяк не сприяє затишним ранковим розмовам, можна зрозуміти, яке величезне навантаження витримують ведучі цих, здавалося б, поверхових за змістом програм.
Ранкові програми дозволяють глибоко зрозуміти, наскільки важливою для екранного шоумена є ще одна невід'ємна риса його обдарування – психологічна, фізична, емоційна витривалість.
Без цієї якості, яка може бути не тільки природною, але й результатом тривалої професійної підготовки, робота справжнього екранного шоумена немислима, адже умови проведення значних за обсягом телепрограм, якими є конкурсні і розважальні шоу, неодмінно викликають психологічні та емоційні стреси, безліч непорозумінь, конфліктних ситуацій, розв'язувати які необхідно не просто в робочому режимі, а непомітно для глядача, постійно залишаючись у драматургічно визначеному психологічному й емоційному стані.
І ще одна суттєва характеристика цієї сфери діяльності ведучого – екранна мова.
На відміну від сталої достатньо стриманої, коректної і мовно-канонічної вербальної поведінки ведучого-журналіста, мова й пластика шоумена повинні повністю відповідати стилістиці програми і враховувати уподобання цільової аудиторії, включаючи найекспресивніші зовнішні прояви емоцій.
На жаль, останнім часом цю особливість роботи ведучого розважальних програм багато хто розуміє занадто буквально. У мові багатьох ведучих з'являються слова з вульгарного лексикону, буквальні запозичення з іноземної фахової термінології, стереотипні слогани, поширені в молодіжних аудиторіях.
Зрозуміло, що такий шлях "до сердець" невибагливого глядача – найкоротший, але ж він невмолимо підточує засади мовної культури, пластичної поведінки, поширюючи негативні екранні зразки, як кола по воді.
Допускати цього не можна ні за яких обставин. І це вже завдання не тільки самих ведучих, але й редактури і керівництва каналів. На жаль, поки що значна кількість ведучих, насамперед розважальних програм, іде на поводі в невибагливої аудиторії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості роботи ведучого в розважальних телевізійних програмах“ на сторінці 3. Приємного читання.
