У будь-якому випадку, репортер і знімальна група повинні ретельно готуватися до проведення репортажу.
Вибір теми, попереднє вивчення пов'язаних з нею матеріалів, створення начерків головних моментів коментаря подій, розробка методів зйомки, використання технічних засобів – усе це є обов'язковою передумовою вдалого репортажу. У спортивному і науковому репортажі величезне значення мають ще й спеціальна ерудиція, популяризаторський хист репортера, його здатність до образного мислення.
Ще складніший характер має підготовка до роботи над проблемним репортажем. Зазвичай він вимагає достатньо глибокого попереднього ознайомлення з матеріалом, ретельної організаційної і технічної підготовки до зйомки, повноцінної драматургічної розробки різних варіантів розвитку зйомок.
І, звичайно, найважливішим у ньому є вдалий вибір теми. Обираючи її, репортер повинен сам собі відповісти на два важливі запитання: яке значення має ця тема для людей? Як допомогти їм розв'язати проблему, змінити власне життя на краще?
Якою б не була форма репортажу, ведучий повинен розуміти, що його роль дуже важлива, але головним є події, їх особливості і зміст, їх учасники. Глядач дивиться репортаж саме заради цього і функція репортера в тому, щоб якомога активніше залучити глядача до психологічної, громадянської співучасті в подіях.
Саме тому необхідно зосереджуватись на головному, не відвертаючись від промовистих, образних деталей подій, не хизуватися своєю ерудицією та професіоналізмом, не підміняти собою події, намагатися залучити до репортажу змістовні інтерв'ю з учасниками подій; дуже важливо не просто надавати інформацію, а підводити до її розкриття через факти, свідчення, висновки. Найактуальніший тезис для проблемного репортажу, адже в цій жанровій формі необхідно перейти від констатації факту до його аналізу, від події до зіткнення позицій, поглядів, тобто, до серії інтерв'ю в різноманітних його формах.
І природно, що глядач повинен постійно відчувати компетентність репортера, ступінь його щирої допитливості, повагу до загальносуспільного блага.
Останніми роками найбільше посилилося значення ведучих у жанрах, які чимдалі набирають ваги в програмах телебачення – ток-шоу, різноманітних конкурсах, естрадних шоу.
І якщо в останніх двох жанрах функції суто ведучих майже замінено ретельно розробленою акторською грою, то перший з них ставить перед ведучим надзвичайно складні завдання, у яких синтезуються методи роботи ведучого чи не в усіх жанрових формах.
Ведучий ток-шоу – видовищно розробленого обговорення певних тем, або дискусійного протистояння великої групи учасників – повинен одночасно бути репортером, інтерв'юером, коментатором, аналітиком, режисером-організатором програми, котра, як звичайно, відзначається підвищеним динамізмом, емоційністю, зіткненням позицій і думок, а іноді – прямим агресивним конфліктом учасників обговорення гострих тем.
Безсумнівно, що такий ведучий повинен бути харизматичного, неординарною, всебічно підготовленою особистістю, яка здатна і тактовно сприяти розкриттю позицій учасників, і вміти жорстко повернути програму в потрібне річище, зняти зайву напругу, чи навпаки – додати програмі необхідної динамічної гостроти.
Ток-шоу – "вищий пілотаж" роботи ведучого на телебаченні, він під силу тільки яскравим особистостям і, зазвичай, є результатом накопичення величезного досвіду роботу в поєднанні із самобутнім обдаруванням та особистою привабливістю для глядача.
Звичайно, можливі випадки, коли до ведення ток-шоу певної тематичної спрямованості запрошують стороннього фахівця, але, як кажуть, випадок тільки підтверджує правило. Фахівці залишаються на. телебаченні тільки тоді, коли мають глибоку особисту зацікавленість у темах ток-шоу, яскравий талант ведучого, котрий допомагає їм швидко ввійти в нову телевізійну роль. Подібні приклади існують у будь-яких розмовних жанрах телебачення.
Підготовка ведучого до ток-шоу є не менш копіткою, ніж у репортажі, адже треба мати чітке уявлення про його майбутніх учасників, глибоко розуміти • теми, які будуть поставлені, підготувати яскраві узагальнюючи "експромти", продумати, допоміжні виражальні ресурси, драматургію всього видовища, попередньо визначити можливі конфліктні ситуації і продумати шляхи їх розв'язання, а за потреби – розробити необхідні провокаційні ситуації та питання, які могли драматизувати, динамізувати ток-шоу.
Великим плюсом таких програм є те, що в підготовці ток-шоу, як звичайно, бере участь значна кількість людей – редактори, кореспонденти, режисери, оператори, художники, стилісти, адміністратори і т.п. Однак вся ця підготовча праця є лише схованим від очей глядачів творчо-виробничим механізмом, який на екрані уособлюється в одній людині – ведучому ток-шоу.
Окреме місце в програмах телебачення й радіо посідає спортивна тема та її невід'ємна частина – спортивний коментар.
Спортивний коментатор – ведучий спеціалізованих спортивних програм, завданням якого є не просто інформування про спортивну подію, а психологічне залучення глядача до реального перебігу спортивних змагань.
Спортивні коментатори – фахівці саме зі спортивної тематики, адже специфіка спортивних програм полягає в тому, що люди, які ведуть трансляцією чи запис спортивних змагань, повинні добре розумітись на тому, що вони показують, відповідно реагувати на спортивні події і за першої ж можливості зосереджуватися на наявному у змаганні головному конфліктному протистоянні. Стиль спортивних програм повинен бути динамічним, гостро виразним.
Людям, яких спорт не захоплює емоційно, які не здатні побачити красу і драматичність Спорту, немає чого робити в спортивному телебаченні.
Є, щоправда, і така форма організації спортивних програм, яку можна зарахувати до розважальних, а також – розважально-пізнавальних.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні жанри телевізійної журналістики“ на сторінці 4. Приємного читання.
