Розділ «Додаток 2 Етичні засади роботи журналіста: західний досвід»

5) взяти за правило поважати приватне життя;

6) виправляти інформацію, що виявилася хибною або неточною;

7) зберігати професійну таємницю і таємницю джерела інформації, яке надало її за умов конфіденційності;

8) не вдаватися до плагіату, не поливати брудом, не чинити наклепу, не робити безпідставних обвинувачень, а також не керуватися корисливими міркуваннями, друкуючи той чи інший матеріал (відмовляючись друкувати його);

9) не плутати професію журналіста з професією рекламного агента чи прес — секретаря — пропагандиста, ігнорувати поради або рекомендації (прямим текстом або натяками) рекламодавців;

10) протистояти будь-якому тискові та брати до уваги директиви тільки відповідальних посадових осіб редакції.

Журналіст, гідний так називатися, дотримується зазначених вище правил; дотримується правових норм та чинного законодавства країни, визнає тільки осуд колег по фаху, незважаючи на втручання високопосадовців, ділових кіл та in. Декларація прав

1. Журналіст виборює право вільного доступу до всіх існуючих джерел інформації та право проводити власне розслідування з будь-якого факту, який є суспільно значущим. У цьому випадку справи або бізнес — інтереси публічних чи приватних осіб мають бути прозорими для журналіста у порядку виключення (причини див. вище).

2. Журналіст мас право не виконувати вказівок, що надходять від осіб, які не відповідають за редакційну політику видання, де він працює. До того ж йдеться про редакційну політику, виписану статутом та в контракті журналіста. І вій не визнає субординації, яка чітко не виписана в цих документах.

3. Журналіста ніхто не може примусити висловити думку або вжити заходів, пов'язаних з його службовим становищем, якщо цс суперечить його власним переконанням або совісті.

4. Колектив редакції має бути поінформований про будь-які важливі рішення вищих ешелонів влади, які є значними для його долі та медіа-підприємства. З ним (колективом) мають хоча б проконсультуватися перед прийняттям остаточного рішення, а також ураховувати думку щодо важливих кадрових змін (звільнень, призначень, підвищень).

5. Відповідно до його посади та частки відповідальності, журналіст має право не тільки на корпоративні пільги, а й на індивідуальний контракт, який гарантує йому моральний спокій, матеріальну стабільність у вигляді грошової компенсації, гідної його високого суспільного призначення та достатньої, щоб бути економічно незалежним.

Французька хартія прав журналістів (Липень 1918 — переглянуто в 1939 р.)

Журналіст, гідний так називатися, несе відповідальність за все ним написане, навіть не під своїм ім'ям; вважає наклеп, обвинувачення без доказів, підробку документів, викривлення фактів, брехню найсерйознішими професійними помилками; визнає тільки осуд колег — журналістів, які мають на те повне моральне право, погоджується виконувати тільки такі редакційні завдання, які не йдуть усупереч його професійній честі та гідності; не дозволяє собі представлятися кимось іншим, а не журналістом; використовувати незаконні способи отримання інформації або похитнути довіру будь-кого; не отримує грошей від приватних осіб або від тих, хто, в принципі, може використати його журналістське становище, впливовість та контакти, зманіпулювати ним; не підписує своїм ім'ям комерційний, фінансовий рекламний матеріал; не займається плагіатом, посилається на тих, чиї матеріали використовує; не зазіхає на місце іншого, не "підсиджує" його, змушуючи перейти на гірші умови праці; тримає професійну таємницю (секрет джерела); не маніпулює поняттям "свобода слова" з будь-яких корисних мотивів; вимагає собі свободу надавати чесну, правдиву інформацію; переконаний, що совість та справедливість — основні постулати; не плутає свій фах із роботою поліції.

Етична хартія щоденної та щотижневої британської преси (Листопад 1989 р.)

Засадний і принципи функціонування Ради німецької преси

Публіцистичні принципи (Кодекс преси)

Ухвалено Радою німецької преси у співпраці зі Спілками преси та подано Федеральному Президенту Густаву В. Хайнеману.

12 грудня 1973р. у м. Бонн. У версії від 14 лютого 1996 р.

Свобода преси, яка гарантується Основним законом Федеративної Республіки Німеччини, передбачає незалежність та свободу інформації, вільне висловлювання думок і критики. Видавництва, редакції і журналісти підчас виконання своєї роботи мають усвідомлювати відповідальність перед суспільством та зобов'язання, повязані з іміджем преси. Вони сприймають своє публіцистичне завдання цілком свідомо, незважаючи на власні інтереси та стимули, що не стосуються справи.