Розділ «Додаток 2 Етичні засади роботи журналіста: західний досвід»

Нині випадків такого брутального підкупу немає. Але відбуваються витонченіші речі. Наразі у Франції в середньому на одного журналіста працює чотири або п'ять піарників. У всіх цих центрів зв'язків з громадськістю, прес-служб багато грошей. Вони поширюють інформаційні повідомлення, вже готові до споживання, розраховуючи, що в журналістів не буде часу доповнити та перевірити інформацію з іншого джерела. Вони намагаються підтримувати тісні особисті зв'язки з журналістами. Надсилають журналістам подарунки, запрошують подорожувати. Отже, треба бути насправді принциповим — на цьому наголошують чимало кодексів — щодо подарунків, а конкретно: відмовлятися від дорогих подарунків, які б зобов'язували журналіста до певного забарвлення матеріалу.

Журналістська незалежність полягає в тому, щоб не потрапляти в ситуації очевидного конфлікту інтересів. Не обіймати виборні посади — цс прописано п кількох західних кодексах.

Як конкретно втілюються норми етичних кодексів?

У газеті "Монд" трапився такий випадок. Медичний оглядач, не попередивши колектив газети, також працював пошуковцем в одному з медичних дослідних інститутів. Тоді в пресі обговорювалася трагедія зараження людей С НІ Дом шляхом переливання крові. Цей журналіст — науковець саме працював над проблемою в лабораторії — очевидний конфлікт інтересів. Газета поставила перед ним вимогу визначитись. Були загальні збори, де цей журналіст офіційно повідомив, що більше не працює дослідником у лабораторії.

Інше питання стосується приватного життя і роботи в медіа. Чи можна бути об'єктивним журналістом, перебуваючи в шлюбі (чи близьких стосунках) із міністром або іншою високою посадовою особою? Ця норма детально прописана в американському кодексі.

Французька колективна угода журналіста теж передбачає право журналіста відмовитись від завдання, пов'язаного з рекламною діяльністю. І роботодавець не може нав'язати це завдання.

На відміну від прагнень деяких журналістів, французькі журналістські профспілки виступають проти створення такої собі "професійної поліції". Йдеться про заснування контрольного органу, який би, спираючись па стичні кодекси, виносив свої вердикти щодо некоректних, з стичного аспекту, виступів. Профспілки наполягають на корпоративності журналістів, потребі захищати одне одного, а не судити. Проте однозначного погляду па проблему немає.

Мюнхенська (європейська) декларація прав та обов'язків журналістів (Мюнхен, 1970)

Цю декларацію було ухвалено на конференції, яка відбувалася 23 та 24 листопада за участю представників журналістських профспілок Європи, а також інших впливових міжнародних організацій, таких як Міжнародна журналістська федерація (МЖФ) та Міжнародна організація журналістів (МОЖ).

Передісторія

Право на інформацію, свободу висловлювання та критики — одна з основних свобод людини. З цього права суспільства бути поінформованим про факти та наявні думки починаються права та обов'язки журналіста.

Відповідальність журналіста перед громадою первинна стосовно будь-якої іншої відповідальності, наприклад перед своїми роботодавцями або представниками публічної влади.

Робота з інформацією, так чи інакше, передбачає обмеження та рамки, з чим не може не рахуватися журналіст. Саме для того, щоб сформулювати й визначити такі самообмеження журналістів, і була складена ця декларація.

Але реально виконувати ці обов'язки журналісти мають можливість тільки за умов, коли реалізовано принцип незалежності професійної честі та гідності.

Декларація обов'язків

Основні обов'язки журналіста під час збирання інформації, написання та коментування подій такі:

1) поважати і дотримуватися правди, якими б не були наслідки цього для самого журналіста, і все тому, що публіка має знати правду;

2) захищати свободу інформації, коментарю або критики;

3) друкувати тільки інформацію, джерела якої вам відомі; коли ви їх не знаєте — інформацію слід подавати, але з відповідними пересторогами, не вилучати основні елементи інформації та не перекручувати тексти та документи;

4) не вдаватися до нелегітимних способів отримання інформації, фото або документів;