— Де дитина?! — крикнув злий, наляканий машиніст.
— О-он! — непевно відповів я, знаючи, що час невблаганно працює на нас.
— Та де ж?
— О-он! Я показав на сумовиту пику Покійника, який все ще висувався з тамбура.
— Я думав: він під колесами…
— Велике спасибі! — відповів я машиністові, бо потрібна нам хвилина була остаточно виграна: Гліб мчав од каси з квитками.
Ми вдерлися у вагон!
Двері полегшено зітхнули, наче були раді за нас, поїхали назустріч одні одним, зачинилися… І ми нарешті поїхали в місто, додому!
Ми встигли на останню електричку! Наші батьки були врятовані. Почуття законної гордості сповнювало мене.
— Ось… квитки! Купив… — сказав Гліб, сідаючи поруч мене.
— Чи не сподіваєшся ти так дешево відкупитися? — шепнув я йому. І тут-таки пошкодував, що так необачно вихопився: адже розслідування ще не було завершене. Отже: ніяких грубощів! Я все мушу розкрити до кінця. Тільки чемно, без насильства!
Вагон був порожній… Я пішов аж у кінець, сів на лаву й покликав:
— Глібе, коли хочеш, підійди, будь ласка. Коли хочеш…
Він підійшов і знову сів поруч.
— Ні, сядь напроти, я мушу бачити твоє обличчя. Отже, перейдемо до мотивів…
— Яких? — спитав він, здригнувшись. І пересів.
— Мотивів злочину.
— Ти потім усе Наташі…
— Нізащо! Нікому! Можеш бути абсолютно спокійний. І відвертий, як з рідною людиною!
— Ні, нехай вона неодмінно… Я не хотів, щоб її мама… Я з іншої причини…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дуже страшна історія» автора Алєксін Анатолій Гєоргієвічь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дуже страшна історія Детективна повість, яку написав Алик Дєткін“ на сторінці 85. Приємного читання.