Розділ «Частина четверта»

Жінка віддалилась, твердо ступаючи на підбори, а Симон і Марта сіли на передній лаві.

– Вас бачили, коли ви від’їжджали в машині з Сонні Лофтусом, – сказав Симон. – Чому ви не сказали мені?

– Він хотів навчитись керувати машиною, – відказала Марта. – Я відвезла його на стоянку, де ми могли попрактикуватись.

– Його зараз розшукують по всій Норвегії.

– Я бачила в новинах.

– Він сказав чи зробив що-небудь, що могло б нам підказати, де він може бути на цю мить? Я хочу, щоб ви дуже серйозно подумали, перш ніж дати відповідь.

У Марти був такий вигляд, наче вона справді ретельно обмірковує свою відповідь. Зрештою, вона заперечно похитала головою.

– Ні? Що-небудь про свої плани на майбутнє?

– Він хотів навчитись керувати машиною.

Симон зітхнув і пригладив волосся.

– Ви розумієте, що наражаєтесь на звинувачення у співучасті, якщо допомагаєте йому або приховуєте від нас інформацію?

– Навіщо б я таке робила?

Симон подивився на неї, нічого не кажучи. Вона невдовзі виходить заміж. То чому ж у неї такий нещасний вигляд?

– Що ж, гаразд, – сказав він і підвівся.

Вона залишилась сидіти, де сиділа, опустивши очі долу.

– Тільки одне запитання, – промовила вона.

– Так?

– Ви як гадаєте – він божевільний убивця, як усі говорять?

Симон переступив з ноги на ногу.

– Ні, – сказав він.