Розділ «Частина четверта»

Син

Арілд Франк дотримав слова. Як покарання за допомогу хлопцеві-втікачеві, Йоганнеса віддано раку на з’їдання, в одиночній камері, без медичної допомоги, без жодних знеболювальних. Цілком можливо, що Франк відправить його в тюремний лазарет, коли побачить, що Холден достатньо намучився і може будь-якої миті сконати. Просто щоб уникнути необхідності реєструвати в своїй щорічній доповіді смерть у камері.

Стояла могильна тиша. Відеомоніторинг і тиша. У давніші часи чергові наглядачі обходили коридори, і звук їхніх кроків у в’язничних коридорах створював певний затишок. Один з наглядачів у в’язниці Уллерсмо, на ім’я Говельсмо, літній релігійний чоловяга, мав звичку співати, коли робив обходи. Він співав псалми своїм глибоким баритоном. То була найкраща колискова для довготермінових в’язнів – навіть найпсихопатичніші припиняли кричати, чуючи спів Говельсмо в коридорі. Йоганнесові хотілося, щоб Говельсмо був зараз тут. Він хотів, щоб хлопець був зараз тут. Але він не нарікав. Хлопець дав йому те, що він хотів. Прощення. Та ще й колискову на додачу.

Він тримав шприц проти світла.

Колискова.

Хлопець сказав йому, що наркотик приніс йому в Біблії нині покійний тюремний капелан Пер Волан – нехай грішна його душа знайде спокій – і що це найчистіший героїн, доступний в Осло. Потім хлопець навчив Йоганнеса, як уколоти, коли прийде час.

Йоганнес приклав голку вістрям до набряклої синьої вени на передпліччі.

Затамував нерівний віддих.

От і все, отак минуло його життя. Життя, що могло б скластися зовсім інакше, якби він не дав згоди перевезти два мішки контрабанди з порту Сонгкхла. Дивно. Чи дав би він згоду сьогодні? Ні. Але той чоловік, яким він був колись, сказав «так». Знову і знову. Тож не могло бути жодного іншого шляху.

Він натиснув, устромляючи голку в шкіру; здригнувся злегка, побачивши, як вона ковзнула в плоть. Потім натиснув на поршень. Рівномірно і спокійно. Важливо повністю спорожнити шприц.

Перше, що сталося, – це те, що біль щез. Як за помахом чарівної палички.

А потім сталося дещо інше.

Він, нарешті, зрозумів, про що повсякчас твердили наркомани. Кайф. Вільне падіння. Обійми. Невже все так просто? Невже весь цей час вона була на відстані однієї голки? Тому що зараз вона була тут, у своїй шовковій сукні, зі своїм блискучим чорним волоссям і мигдалеподібними очима. І її ніжний голос, її м’які вишневі губи шепотіли складні англійські слова. Йоганнес Холден заплющив очі і звалився на ліжко.

Її поцілунок.

Це все, чого він будь-коли хотів.

Маркус дивився телевізор.

Там знову говорили про людей, убитих упродовж останніх кількох тижнів. По телебаченню і по радіо весь час тільки й мови про це. Мама сказала йому, щоб не дивився так багато телевізор, бо від усього того його мучитимуть нічні жахи. Але жахи йому більше не снились. А тепер по телеку показували отого. І Маркус упізнав його. Він сидів за столом перед купою мікрофонів і відповідав на запитання. Маркус пригадав його завдяки отим його прямокутним окулярам без оправи. Маркус не знав, що це все означає чи як усе це скласти докупи. Він знав тільки, що той чоловік не прийде більше, щоб увімкнути опалення в жовтому будинку, бо будинок згорів.

Наступний розділ:

Частина п’ята

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Ю Несбьо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта“ на сторінці 62. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи